Мартирологія Українських Церков Т. 1

ященика. Був на парафії в селі Турії на Київщині. Недовго бідний тішився любов’ю до своєї рідної Церкви і батьківщини, бо в 1928 році його арештували і після тяжких тортур розстріляли. Сидів у тій самій в’язниці і о. Володимир Левицький, який був на парафії в м. Смілі. Отець Володимир був освіченою людиною — закінчив з відзначенням Київську духовну академію, був надзвичайним красномовцем і кан- дидатом на єпископа. Разом з о. Микитою Кохном вчите- лювали в с. Лебедині на Чигиринщині і в одному році прийняли священство. Розповідала мені мама о. Володимира, яка зустрічалася з дружиною о. Віктора під час передачі білизни до в’язниці в м. Черкасах про її надзвичайно тяжке життя. Була вона (дружина) одягнута, як старчиха, одяг був такий подертий, що вже не було й місця для латки, а взуття — п’ятами світило. Приїхала одного разу до в’язниці й довідалася, що о. Віктора розстріляли. Не витримало більше ні серце, ні нерви, приїхала додому і застрілилася, лишивши на- призволяще однорічного хлопчика. Тоді, разом з о. Віктором, розстріляли й о. Володимира Левицького та ще багатьох священиків і мирян. Віра Кохно «Віра», ч. 1. Бейсайд, Н. И., Об’єднання Українських Православних Сестрицтв, 1982, січень-березень, стор. 3. 459 [ 69 ] СВЯЩЕНИК МИХАЙЛО НАУМЕНКО УРИВОК Наше містечко Велика Багачка дало таких священно- служителів: о. Михайла Науменка, о. Григорія Кононенка, о. Івана Беркуту (з Красногорівки), о. Митрофана Явдася та дияконів Михайловського й Білинського. Всі вони нале- жали до сільської інтелігенції, діти селян. Рух за відродження Української Автокефальної Право- славної Церкви застав Михайла Науменка студентом Київ- ської академії мистецтв. Живучи в Києві, він часто одвіду- вав богослуження в св. Софії, познайомився там з діячами українського національно-релігійного відродження. Був особисто знайомий з митрополитом Василем Липківським, через сина митрополита, який дружив з Михайлом. Люди, обставини й важливість великого релігійно-визвольного руху вплинули на молодого студента, і він цілком віддався цій справі, залишивши науку в академії з другого курсу. Перша спроба діяльности Михайла Науменка на церков- ному полі — це організація в рідному селі Великій Багачці свято-Троїцької парафії У АПЦ. Організувавши навколо себе інтелігентську молодь села, при допомозі старшого свого брата Івана Прокоповича Науменка, родини Лисенків, Ва- силя Семеновича Галенка й інших, він повів працю так, що настоятель тієї парафії, русофіл о. Андрій Михайловський, змушений був скликати загальні збори парафії, щоб спинити автокефальний рух у селі. Але українці використали ці збори, переконали парафіян в необхідності перейти на Служ- бу Божу українською мовою, запропонували о. Андрієві Михайловському залишитись настоятелем парафії з умовою відправляти Служби Божі українською мовою й приєднатися до У АПЦ. Отець Андрій категорично відмовився, назвавши українське духовенство «самосвятами». Після цього пара