Мартирологія Українських Церков Т. 1

знов наказав мені добре подумати і все ж таки написати, бо бачте, він таки дав мені натяк до пляну на- писання протоколу, щоб втягнути когось з членів хору й вірних парафії, які приймали участь в тому загально-пара- фіяльному святі в день П’ятидесятниці. З цим наказом він знову вийшов, а через годину повер- нувся і знайшов знову чистим аркуш паперу й мене без бажання щонебудь написати. 477 — Недобре, — сказав він, — самі собі справу усклад- нюєте... — Що ж я буду писати, коли я перед радянською вла- дою нічим не завинив, — відповів я. — Вже самий той факт, що ми вас заарештували, зро- бив вас винуватцем, — сказав мені слідчий. Потім він підійшов до шкафи, довго там рився з якихось справах, витяг звідти досить товсту справу списаних паперів, а між тими паперами винайшов якогось папірця й положив на столі. На той папірець я звернув увагу й знову, як в Умані, пізнав своє писання, але догадатись, що то за лист, я ніяк не міг, і я розгублено поглядав то на папірець то на слідчого. Слідчий вдавав, що він того не помічає, а ви- тримавши певну павзу, він запитав мене: — А скажіть мені: з якою метою ви розписуєте різні агітки? — Такого я не пригадую... — відповів я. — То я вам нагадаю, — сказав він і, взявши той па- пірець до рук, почав мені з нього читати. Тепер я дійсно пригадав, що, кому і як я писав. Року 1926-го, працюючи на парафії в селі Куземино, я написав листа до церковного титаря слов’янсько-московської Церкви в селі Довжку. В розмові зі мною той титар виявляв ніби то прихильність до українського церковного руху та до УАПЦ і бажання українізувати в тому селі українську парафію. Був я тоді ще дуже молодим недосвідченим священиком та й написав тому старості листа, де з’ясував йому, як міг, що таке є У АП Церква, які вона переслідує цілі. Не думаючи про наслідки того написаного, я написав йому щиро і одверто, як підказувала тоді душа моя. Той лист якось потрапив до ДПУ, а тепер Батурин його витяг, як ніби то агітку проти радянської влади. На все це я відповів, що то є сама звичайна відповідь людині, що цікавилась справою української Церкви, що міг і повинен був написав її священик. Раптом Батурин перемінив тему розмови, запитавши: — А ви знаєте, що таке СВУ? Я відповів, що не знаю, а він почав мені з’ясовувати, що то є українська контрреволюційна організація, на чолі з академіком Сергієм Єфремовим, що ця організація в збройний спосіб намагалася повалити радянську владу й встановити на Україні буржуазну, що органи безпеки ви- крили цю організацію і скоро її провідники мають стати перед радянським судом. 478 — Там ви побачите й своїх керівників УАПЦ — Воло- димира Чехівського й інших, — а трохи подумавши він додав: є докази, що й ви учасник в тій організації. Я заперечив, сказавши, що про таку організацію я впер- ше чую від нього самого... * * * Коли я зайшов черговий раз до кабінету слідчого Ба- турина, він сидів збоку, а якийсь, невідомий мені, щуплий та лисуватий