Мартирологія Українських Церков Т. 1

— Я зразу ж можу відпустити вас, — продовжував він, — але маю також можливість згноїти вас у тюрмі, — це речення Батурин сказав уже грубо, злісно блиснувши очи- ма, а потім, ніби отямився, додав: — Ви мовчите, але я знаю, що вам хочеться бути віль- ним, і я звільню вас зараз, тільки при маленькій умові... В цей час Батурин підсунув мені друкований на ма- шинці папірець із словами: — Прочитайте, підпишіть, і ви вільний... А в паперці тому стояло надруковане від мого імени ганебного змісту зречення священичого сану, віри в Бога й наклеп на УАПЦ. Лишилось лише приложити до того папірця мій власноручний підпис і... диявол святкував би перемогу. Але переді мною був не тільки той папірець, а в усій величі мерехтіла сила ганебного гріха-зради. Зректися Бо- га, віри, Церкви, сану, — це значить потоптати, зганьбити 480 все те найкраще й найдорожче, що втішало мене впродовж чотирьох років мого пастирського служіння УАПЦеркві. Зректися цього, це значить привести до зневірства та від- ступства від рідної Церкви тих, кого я впродовж цих років навчав вірити, любити. Зректися означало б накликати на себе Божий гнів та зневагу добрих людей і своїх братів- сопастирів, показати себе негідником перед християнським світом. Своїм зреченням я б відплатив зневагою вірним за шматок хліба, що я мав від них, а зрештою, — зректися, це значить — стати Юдою. Ніколи я ще не був у такому тяжкому й скрутному стані. В голові товпилися думки: «Хто ж мені допоможе тепер, хто втішить і скаже, що мені робити?» І якраз в цей момент прийшли мені до пам’яти слова мого духовного вчителя отця Артамона Кузьмінського, що він сказав мені в той час, коли я зголосився стати на шлях церковного служіння: «Краще не йти, аніж піти, а потім в ганебний спосіб зневажити святиню»... І я ледь-ледь не в голос ви- рішив: «Будь що буде, але Твоя, Боже, воля». — Хоч і розстріляйте мене, — я не зречуся, — сказав я слідчому і відкинув в його бік той задрукований папірець. Прот. М. Явдась Друкується вперше. — Архів УВАН ім. Д. Антоновича у США, Нью- Йорк. Уривки із спогадів: прот. М. Явдась «Режим мертвої руки». Спо- гади з життя Української Автокефальної Православної Церкви. Частина II. Оригінал. Машинопис, стор. 5-6; 16-19; 25; 29-33; 35-39. 481 [76] ВЕЛИКДЕНЬ НА СОЛОВКАХ Віталій Юрченко перебував у 1930-их роках у Соловецьких концтаборах, звідки йому вдалося втекти до Фінляндії. Згодом він написав спогади «Пекло на землі», де була і ця розповідь про те, як віруючі зустрічали Великдень в ув'язненні. 5 квітня. Прибув четвертий етап — 300 чол... Серед в’язнів було багато священиків, навіть один архи- мандрит київського монастиря. Оглядаючи речі, у них за- бирали Євангелії, молитовники та інші духовні відзнаки... 21 квітня... Готувався до «антивеликоднього дня»: вер- бував промовців, декламаторів, співаків. Аматорів знай- шлося дуже мало, а доповідачі погодилися тільки з умо- вою, що нарядчик «устроїть» їх бодай старшими роб