Мартирологія Українських Церков Т. 1

вою рідну Церкву, а він, як підпоручник патріярха московського, приїжджав до Києва, щоб з нами порозумітись. Дуже мав єзуїтські повадки, нехай йому Бог простить. Ні Арсенія, ні Веніямина, ні Аполінарія я не знаю. Може вони й київські вихованці, але про них я нічого не чув. ... Гроші 10 доляр., як задаток на книги, я одержав і книги вже в моїх руках, і перешкод у висилці вже не буде, аби тільки одержати дозволи. В єпархіяльній канцелярії книг ще є досить багато, бо ми в свій час друкували по 3.000 прим., а парафій зараз не більше збереглось, як 300, та й то щораз скорочуються. Навіть і за місце, де б ці книги переховувати, дуже трудно і їх нарешті перевезли до Солом’янської церкви. Київ, 25. VII. 1934 р. Доброго в нас мало. В Києві залишилось лише 2 пара- фії — на Подолі Успенський собор і на Солом’янці. Митр. Павловський переїхав уже до Києва в Успінський собор. Служби «Визволення» вислати Вам не маю змоги. Ні па- перу від Вас не одержував, ні туриста з Америки не бачив. Ой, любий о. Петре! Мої пригоди ще не скінчились, і нікому навіть і пожалітись, хіба що Вам. Над нами насу- нули якісь чорні хмари, нас з Києва виселюють десь на село, не знаю куди і як. Одне тільки добре знаю, що й досі тяжко жилось, а далі вже й не знаю, як того віку дожити. Не знаю чи зможу Вам надалі допомагати своїми промо- вами. Оце посилаю чергові на Покрову і Нед. 21-у, а далі не дивуйтесь, коли вже й ця моя праця мусить припи- нитись. Куди вже мене Божа воля і сумна доля закине, я Вас сповіщу, а до того утримайтесь від листування зо мною. Дружина майже недвижима, як і сестра, викидає- мось звідси, де сестра вже 20 років прожила, а куди й самі не знаємо. Будьте здорові! Нехай Вас Господь хранить! Київ, 28. VIII. 1934 р. 497 Життя моє в нових умовах тяжке. Тулимось ми, троє старих, а тісній кімнатці-передпокої 2 кв. сажнів і пере- хідній до хазяїв з малою хворою дитиною, а вихід через кухню, де три хазяйки. Воду приходиться нести майже за 2 верстви, до базару не менше через усякі нетри. Літом хоч сільське повітря, а зимою дихаєш кухонними та ін- шими хатними пахощами. Та я не нарікаю, слава Богу й за те, якнебудь аби того віку дожити. Але сестра моя ніяк не заспокоїться, веде скаргу про неправду над нами вчи- нену, скрізь добивається, надіється ще чогось добитись. Майже одночасно з моїм виселенням із Солом’янки за- крито й Солом’янську парафію. Так на ввесь Київ зали- шилась лише одна українська парафія на Подолі в Успін- ському соборі з митр. Павловським. Туди з Солом’ян. церкви перевезено і всі книги, і коли Вам бракуватиме ще церковних книг, звертайтесь до митр. Павловського (він в самому ж соборі й живе). Не дивлячись на всі пертурбації та тісноту, здоров’я мені служить, та тільки нудно без праці і навіть читати нічого. По змозі буду далі Вам над- силати промови. [Александрівська слобода, 14. XII. 1934 р.] ... Живеться нам тут тяжко (я про наше життя тут Вам раніш писав), хатка дуже тісненька, але з