Мартирологія Українських Церков Т. 1

а одне дякувати Богові, не дуже мерзнемо. Наша кімнатка між кухнею й хазяйською хатою, і звідти, і звідти досить находить духу і температура нижче 10 ст. не опускається, хоч зараз у нас стоять морози за ЗО ст. Дякую за Вашу готовність збіль- шити мені допомогу на зиму, але прошу Вас про це не турбуватись; я обходжусь і цією допомогою і більшої ба- жати від Вас не смію. Крім того, мене не забувають і інші друзі, як єпископ Луцький Полікарп Сікорський. Але од о. П. Корсуновського і взагалі з Америки уже рік, як не одержую нічого. Про митр. Миколу Борецького і Вол. Мойс. Чехів- ського відомо нам, що вони на Соловках, але посилати їм від Вас допомогу безпосередньо навряд чи зручно. Воло- димиру Мойс. можна б послати на ім’я його дружини Олени Володимир. Чехівської, що живе зараз у Києві (Нестерівська 17). Про митр. Миколу відомості непевні. Є чутки (від тих, що повернулись з Соловок), що він без- надійно збожеволів, а є й такі чутки, що його вже на 498 Соловках нема. Можна б і йому послати через дружину В.М. Чехівського. ... З останками моєї бібліотеки справа, здається, без- надійна. Більшість своїх книг (і Інокентія) я залишив у Софії, коли переїжджав на Солом’янку. Але з Софії їх з книгарнею ВПЦР мусіли перевезти до Благовіщ. церкви, звідти до Солом’янської, звідти до Успінської, а в останні часи і з Успіння українську парафію перевели до «Миколи Притиска» (коло Житнього базару), і не знаю на якому світі останні томи мого Інокентія. Останні книги, які в мене залишилися, як я виїздив з Солом’янки, відніс на схованку в Солом’ян. церкву. Тепер і цю церкву від нас забрано, і я залишився без нічого. Збірників промов, хоч і російською мовою, не знаю де й шукати. Попитаю. Свої промови, поки ще голова служить, по змозі буду надси- лати. Для Вас вони може й мало придатні та для мене хоч яка розвага. [Александрівська слобода, 10. І. 1935 р.] ... Тяжкі умови мого перебування в маленькій кімнатці перехідній до хазяїв, де немає спокійного куточка, а саме головне мої вже похилі роки, коли голова вже надто кволо працює, нарешті я вже якось відбився від життя, сиджу в 4-х стінах, в самотності, почуваю, що життя десь далеко вже пішло вперед, а мене залишило ззаду, я вже його мало й розумію і ще менше на його вимоги можу відпо- відати — все це пригашує в мені охоту й бажання писати, щоб не нагадувати тієї баби, що про неї кажуть: «говорила бабуня до самої смерти, та все казна що». Але, оскільки ще матиму змогу і сили, буду Вам дещо надсилати. ... Ви просите переписувати й частинами надсилати Вам мої праці (Наука самоосвіти духівництва, Бесіди з історії церкви, Історія Української Церкви). Я з охотою й сам би їх переписував, поки ще руки служать. Але це досить ве- ликі праці (500-800) сторінок) і що ж, коли майже половину з моїх листів навіть рекомендованих Ви не одержуєте? Тим часом попробую. ... Одержав відомості, що Олена Володимирівна [Че- хівська] допомогу одержала, але була нею дуже збенте- ж