Мартирологія Українських Церков Т. 1

до речі нагадати, що цьо- му цілком суперечить постанова останнього Всеукраїнсько- го Православного Собору, якою визначено українцям для одправи Божої служби лише слов’янську мову, через що цю постанову треба вважати протиканонічною. 4. Православні українці не бажають й ніколи не підуть, ані в католицтво, ані в протестанство, ані в унію, як про це розповсюджують чутки лихі люди, але стоючи непо- хитно на підставах православної віри, молитимуться з ці- лою Всесвітньою Церквою за духовне об’єднання всіх тих, що вірують. 5. Не бажаючи ні в кого забирати церков, православні українці хочуть лише такого розподілу націоналізованих 53 державою храмів м. Києва межи православним укра- їнським і неукраїнським населенням, який дав би змогу цим народам, якнайкраще задовольняти свої релігійні по- треби. 6. В своїх церковних справах українці не прагнуть до панування над тими народами, які між ними оселились, але не бажають також у цьому відношенні бути в залеж- ності від інших. Тому православні українці нікого і нічим не примушуватимуть до свого обряду, до свого церков- ного устрою — хай кожний нарід, який живе на Україні, хвалить Бога, як сам бажає, також нікого, хто сам захоче до них приєднатись, українці не відсуватимуть від себе. 7. Українці не прагнуть до відокремлення від сучасних українських православних єпископів і не відійдуть від них, хоч би вони їх і гнали від себе, але ж разом з тим, україн- ці щиро бажають мати від своїх єпископів, згідно з старо- давнім устроєм Української Православної Церкви, архипа- стирське керівництво, допомогу й єднання з народом в його церковній роботі, а не тільки накази й розпорядження духовних урядовців. 8. Православні українці не хотять ніякого розподілу з грецькою, московською, сербською, румунською і іншими православними Церквами, а хочуть назавше залишитись в братерському єднанні в вірі й згоді зо всіма ними, як в молитві і в житті, так і в боротьбі з ворогами православія. Разом з тим православні українці прагнуть до автокефалії, т. б. до повної непідлеглости Української Православної Церкви ніякій іншій православній Церкві. Об’єднані Ради Українських Православних парафій «Церква й життя», орган УАПЦ, ч. 2-3. Харків, видання ВПЦР, 1927, стор. 238-239. 54 [ 10 ] МАТЕРІЯЛИ ДО ІСТОРІЇ УАПЦ « Матеріяли до Історії УАПЦ » які стосуються проголошен- ня автокефалії Української Православної Церкви, подав Михайло Мороз, визначний діяч УАПЦ 1920-их років. Сюди входять: а) Короткий огляд подій, що привели до проголошення авто- кефалії; б) Указ московської спархіяльної Ради Києва; в) Протокол засідання ВПЦР 5 травня 1920 р.; г) Лист ВПЦР до українського православного громадянства про проголошення автокефалії (незалежности) УПЦ. В пізніші роки автор статті і визначний діяч УАПЦ 1920- их років відійшов від церковного життя. Факт цей не зменшує важливости зібраних ним матеріялів, які становлять історичну рідкість. 5 травня 1928 р. сповнилось вісі