Мартирологія Українських Церков Т. 1

м років з дня проголо- шення Всеукраїнською Православною Церковною Радою нового 1920 р. покликання автокефалії Української Право- славної Церкви. Автокефальний рух почався найперше в Києві та Київ- ській єпархії. На чолі єпархії перебували тоді три єпископи: росіянин Назарій Блінов — єп. Черкаський, та два українці: Дмитро Вербицький — єп. Уманський та Василь Богда- шевський — єп. Канівський. Фактично ж церковну «исконно русскую» політику провадили не ці єпископи, а протоієреї Ґроссу та Трегубов. До закону про відокремлення Церкви від держави, ке- рівники слов’янської Церкви поставились негативно. Українська віруюча людність навпаки — зустріла цей закон з прихильністю, бо він відкривав для неї широкі перспективи українізації її життя на соборноправних під- валинах. Українська церковна людність шукала спільної мови з київським єпископатом, але зустріла короткозору само- 55 впевненість та бездушну формальність з боку тодішніх керівників слов’янської Церкви. В залежності від політичних змін, українців обманю- вали обіцянками, або переслідували й вилучали з Церкви, притягали до церковного суду, то знову обіцяли бути при- хильними. Так Великодніми святами 1920 р. українська віруюча людність ходила вітати єп. Назарія з Великодніми святами. Єп. Назарій запевнив громаду, що надалі репресій проти українського церковно-визвольчого руху вживати не буде, а будуть винайдені церковно-канонічні шляхи для задоволення релігійних потреб віруючого українського гро- мадянства. А коли через декілька день стали ширитись чутки, що до Києва наближається польське військо та «со- рокатисячная армия» генерала Бредова, так єп. Назарій раптом забув про свої обіцянки, й видав наказ про забо- рону українському духівництву відправляти Божі служби. Були заборонені в службі протоієреї о. Василь Липківський та о. Нестор Шараївський. 1 Ця заборона і була вже тією краплею, що переповнила терпець українського віруючого громадянства та спонукала його проголосити автокефалію Української Православної Церкви, як акт свідомого цер- ковного самовизначення, твердого й рішучого виступлення Церкви на шлях відродження ієрархії УАПЦ. Таким є коротенький огляд фактичних подій, що їх наслідком було проголошення ВПЦР 5 травня 1920 р. автокефальної Української Православної Церкви. За яких обставин та міркувань відбулася ця історична подія, правдиво говориться в протоколі засідання ВПЦР з дня 5 травня 1920 р., що наводиться нижче. 2 М. Мороз 1 Дивись далі текст заборони священнослуження о. Несторові Ша- раївському. Такий текст заборони був надісланий і на ім'я о. Василя Липківського. 2 Ст. 58. 56 [ 11 ] УКАЗ ПРО ЗАБОРОНУ ПРОТ. Н. ШАРАЇВСЬКОГО В СВЯЩЕННОСЛУЖІННІ К і е в с к і й Епархіальньїй Совіть УКАЗЬ 20 апріля (3 мая) 1920 г. ИЗЬ КІЕВСКАГО ЕПАРХІАЛЬНАГО N0. 2050 СОВЬТА протоієрею Нестору Шараевскому Епархіальньїй Совіть симь даеть Вамь знать, что рас- поряженіемь Управляющаго Епархіей Преосвященнаго На