Мартирологія Українських Церков Т. 1

- зарія, Епископа Черкасскаго, от 17-30 апріля сего 1920 г. за N 0 . 310, Вамь воспрещено священнослуженіе за совер- шеніе богослуженія, вопреки распоряженію Управляющаго епархіей, в Большомь Кіево-Софійскомь Соборі, отнятомь украинцами, при содействіи Совітской власти, у право- славной приходской общиньї. Предсідатель Совіта протоіер. М. Вишневецкій Секретарь Браиловскій 1 Ділопроизводитель Левитскій 2 1 Ключар Софійского собору, пізніше — єпископ Черкаський, тихо- нівської орієнтації. 2 Працівник Консисторії. 57 [ 12 ] ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКОВНОЇ РАДИ 5 ТРАВНЯ 1920 РОКУ В засіданні взяли участь члени Ради: М. Мороз, Д. Краєвський, М. Куценко, В. Булах, А. Білашенко, X. Гов’я- довський, В. Кийко, Г. Суховий, А. Кузьменко, М. Орлов- ська, С. Афанасопуло, І. Білосорочка, X. Орловський, К. Стеценко, П. Тарнавський, О. Дурдуківський, І. Кислий, X. Демидів, Г. Коломієць, Г. Ляшенко, о. В. Липківський, о. Ю. Жевченко, І. Лапа, І. Тарасенко, М. Ткач, П. Ємець, Д. Ходзицький, А. Критенко. Крім того були присутні: о. І. Степаненко, о. К. Кміта, о. Г. Яструбецький. На черзі питання про заборону відправи Божої служби українським панотцям Старокиївської парафії. Голова Ради М. Мороз повідомив, що панотці і диякон Старокиївської української парафії одержали від Київського єпископату лист з указом про заборону їм відправи Божої служби. Прочитавши листа єпископату, Мороз каже далі: в квітні 1919 року представники від православного україн- ського громадянства відвідали єпископа Назарія з прохан- ням про дозвіл відправляти в українських храмах Божу службу з додержанням українських звичаїв, вимови і мови. Тоді єп. Назарій ніби погоджувався з українським грома- дянством, але все ж потім заборонив. Нова заборона свід- чить, що єпископат використовує політичні обставини. Як же нам до цього поставитись? Біля Софії згуртувались найкращі наші духовні сили, тут же найбільше гуртувалось і українського громадянства, що дбає про те, щоб чути українську відправу Божої служби. З ким же рахуватись: з єпископатом, чи з нашою українською людністю? Звичай- но, ми повинні йти з людністю. Ми дуже хочемо бути у 58 згоді з єпископатом, але ж він нехтує всі наші права. Тому ми повинні твердо і рішуче йти до тієї мети, яку взагалі ставляє собі український церковний рух. Ця меїа — авто- кефальність української Церкви. О. Ю. Жевченко пропонує вважати розпорядження єпис- копату нікчемним, зносини з ним порвати і проголосити Українську Православну Церкву в сирітстві. О. Яструбецький гадає, що Церковна Рада не повинна штовхати свого духівництва на шлях розриву з єпископа- том. Церковна Рада не має права цього робити, бо не- відомо, чи піде людність за Радою. Справу цю може роз- в’язати лише Собор. З формального боку єпископат зробив законний вчинок: перед забороною єпископ закликав до себе українських священиків, а вони не пішли і цим дали йому великого козиря в руки. Але з м