Мартирологія Українських Церков Т. 1

а решту після допиту звільнено. У зв’язку з тим випадком починають ширитись пого- лоски, що КОП буде виселяти з прикордонної полоси всіх православних українців. Ширяться також чутки, що ціла людність прикордонної смуги повинна буде перейти на римо-католицизм, що при майбутній комасації православні українці або цілком будуть позбавлені землі й виселені, або дістануть гірші кавалки. Ці систематично поширювані 556 поголоски набирають в очах місцевої людности ознак правдоподібности з огляду на такі факти: Користаючи з прислуговуючих управнень, місцева вла- да КОПу в листопаді й грудні місяцях 1937 р. і в січні 1938 р., переводячи цілий ряд репресій, що обмежують грома- дянські права, загострює ригори в прикордонній смузі, які надзвичай зв’язують і пригноблюють місцеву людність: селянам відбирають пашпорти, без яких не можна руха- тись в прикордонній полосі; забороняється уживати світло в хатах; забороняється виходити з хат увечорі. Православ- ному священикові в с. Осники Волоцькому, який виголосив у церкві казання на тему, що конституція Речипосполитої признає свободу сумління та визнання для всіх громадян, а в тому числі й для православних, заборонюють потім чини КОПу відвідувати своїх парафіян в с. Козачки. 10 січня б. р. цього священика з невідомих причин було за- арештовано, відведено під ескортою вояків до стражниці КОПу й затримано там протягом чотирьох годин. Право- славного священика Малюжинського при виконуванні 5 січня б. р. душпастирських обов’язків у с. Г риньки ескортує капрал КОПу, що викликає надзвичай пригноблююче вра- ження серед вірних. Тому ж священикові Малюжинському, не зважаючи на те, що він має сталу перепустку, заборо- няється відвідувати своїх парафіян у с. Гриньки без спе- ціяльного кожноразового дозволу на те влади КОПу. А 8 січня б. р., коли дозвіл на відправу в тім селі служби Божої було уділено, церковного старосту, що мав ключі до церковних дверей, закликано до стражниці й там за- тримано, дякуючи чому священик був змушений відпра- вити службу Божу не в церкві, а в дзвіниці. Усе це викликало те, що серед місцевої православної людности утривалюється переконання, що єдиним виходом з невиносимої ситуації є добровільний перехід на римо- католицизм і то тим більше, що до акції навернення при- єдналися кілька вчителів і війт ґміни Ланівці Ян Стад- ницький. Цей останній, використовуючи підлеглих йому солтисів, а також не перебираючи в засобах, змушує своїх виборців православного визнання до зміни цього визнання на римо- католицизм. Ціла акція довела до того, що 19 грудня 1937 р. в місцевому костелі в Ланівцях відбувається перша урочис- тість переходу на римо-католицизм 116 мешканців с. Гриньки. 557 Акція продовжується далі так само і в інших місце- востях ґмін Ланівці й Білозірка Крем’янецького повіту, що викликає зрозуміле занепокоєння серед місцевої православ- ної людности, яка почуває себе загроженою в основному свойому праві — свободі визнання. На