Мартирологія Українських Церков Т. 1

цю акцію звернула увагу як польська, так і україн- ська преса, викликаючи занепокоєння громадської опінії. Щоб дослідити фактичний стан цієї справи, виїхав на місце Голова Української Парляментарної Репрезентації Волині посол Сергій Тимошенко, якому вдалося добратися до села Гриньки. На жаль, послові С. Тимошенкові не вдалося належно висвітлити цілої справи, бо влада КОПу змусила його покинути село. Коли у п. посла представники КОПу, в присутності місцевої людности, відбирали у ґвал- товний спосіб попередньо видану перепустку й вимагали негайно покинути прикордонну смугу, один з присутніх господарів села Гриньки сказав: «Тепер Ви, п. после, ба- чите, як нам тут живеться, коли навіть послові не вільно з нами поговорити. Але запевняємо Вас, п. после, що като- лицьку метрику можуть нам видати, але душі наші зіста- нуться православними й українськими». Вдалося ствердити, що головну ролю в акції навернення на римо-католицизм відіграє місцева влада КОПу. Один із старшин у ранзі капітана буває на зібраннях сільських громад, де виголошує промови, закликаючи пра- вославну людність до переходу на римо-католицизм. 26 грудня 1937 р., після промови п. капітана на зібранні 150 членів громади села Юсківці, 13 осіб висловило згоду змі- нити релігію, за що дістали від капітана похвалу й назву добрих громадян держави. Відомо, що підстаршини довший час систематично об- ходили хати окремих господарів і наклонювали їх змінити визнання. Говорять, що за перехід на римо-католицизм обіцяли вони при тому землю, звільнення від шарварку та інші привілеї, а в разі непослуху загрожували викиненням з прикордонної полоси та іншими репресіями. У цілій місцевості, де провадиться акція навернення, опріч тих виняткових приписів, які там ділають, як у при- кордонній полосі, створюється сугестія, що там можуть мешкати тільки поляки й католики, а православна люд- ність українська не має й мати не може жодної оборони, жодної допомоги. Як підтвердження цього, може служити факт стислої ізоляції тих місцевостей через недопущення православних священиків до вірних і святинь, ескортування 558 їх вояками КОПу, недопущення делегованих православною Консисторією в Крем’янці священика А. Бриниха й єпар- хіального місіонера п.-о. С. Казновецького до відвідин села Гриньки, змушення виконуючого свої посольські обов’язки посла С. Тимошенка (який мав перепустку, видану коман- дою КОПу) негайно покинути прикордонну смугу. До цього додаю ще загально відому подробицю, що заслуговує на увагу, а саме: Церква села Гриньки підчас служби Божої ЗО грудня 1937 р. не зважаючи на те, що це був звичайний, буденний, несвяточний день, була переповнена переважно нео-като- ликами, цебто тими особами, які перед тим перейшли на римо-католицизм. Цілу службу присутні стояли навколіш- ках, плачучи й ридаючи, а по скінченні служби настоятель довший час був оточений вірними і змушений вислухову- вати їх жалі і болі. Але влада КОПу, довідавшися про це, стано