Мартирологія Українських Церков Т. 1

вчо зажадала від о. настоятеля негайно виїхати з села. Вищенаведені факти ще раз підтверджують, що головну ролю в акції навернення на римо-католицизм православної людности в ґмінах Ланівці й Білозірка Крем’янецького по- віту відіграють чинні старшини й підстаршини КОПу. Що більше, — несвідомі шкідливости своєї акції оди- ниці знаходять гарячу підтримку в особі свого начальника, який, згідно з описом, що подає його орган Курії Біскуп- ської в Луцьку «2усіе Каїоііскіе», 19 грудня 1937 р. на костельну урочистість, зв’язану з переходом на римо-като- лицизм першої групи вірних, надіслав привітальний лист, відчитаний одним з пп. старшин КОПу. Подаючи вищезазначене до відома пана міністра Вну- трішніх Справ, ласкаво прошу висвітлити вищеподані фак- ти й уділити вияснень щодо зроблених і замірених заряд- жень у цій справі. [1 лютого 1938 р.] Степан Скрипник «Волинське слово», ч. 5, Луцьк, 1938, 6 лютого. 559 [83] АНТИ-ПРАВОСЛАВНА КАМПАНІЯ ПОЛЯКІВ НА ХОЛМІЦИНІ В 1938 РОЦІ Весною 1938 року поляки перенесли кампанію насильного на- вертання православних українців на римо-католицтво на Холм- щину і Підляшшя. Починалося з погроз, вимог від православних священиків проповідувати польською мовою, закривання церков. В червні поляки перейшли до відкритого насильства, яке своєю брутальністю рівнялося одним з найгірших переслідувань хрис- тиян в історії. Цілий ряд фактів про початкову стадію кампа- нії подано в нижченаведеному уривку з книжки, присвяченої подіям на Холмщині у той час. Спочатку 1938 р. ніхто з холмщаків не припускав, що може статись ще щось гіршого, ніж звичайна холмська дійсність. І справді, губити, здавалося, більше не було чого. Бо після 1918 р., т. є. після настановлення над цією землею польської влади, поляки зачинили майже всі цер- кви, 169 церков висвятили на костьоли, відібрали від укра- їнської Церкви й роздали ксьондзам та колоністам понад 17.000 гектарів найкращої землі, заборонили працювати культ.-освітньому товариству «Рідна хата», забрали його бібліотеки, понищили все майно, припинили діяльність українських кооператив, цілком знищили українське шкіль- ництво, виарештували свідоміших громадян... Безконечна низка принижень й зневаг палила соромом і гнівом серце кожного холмщака. Ні, гірше не могло бути... Але це гірше прийшло в роках 1938 й 1939. Страшні роки диявольської боротьби цілої держави проти маленької горстки холмщаків-українців. Почалося з атаків на православ’я у польській пресі, на чолі з краківською газетою «Ілюстровани курєр цодзєнни». Православні, ці гайдамаки, твердила польська преса, укра- 560 їнізують Холмщину. їх треба перевести на католицтво, тоді все буде добре. Потім заворушилась місцева польська адміністрація й громадянство. На постерунки поліції, та до «референтів безпєченьства» почали викликати свідоміших громадян, за- тримували їх в арештах, били, казали їм переходити на католицтво, або виїхати з Холмщини. А місцеві поляки поча