Мартирологія Українських Церков Т. 1

всі старости в один голос кри- чали на часто старих, заслужених священиків, як на хлоп- чиків, що — не потерплять, щоб в їх повітах «будували Україну». Священикові с. Матче Грубешівського повіту, віцеста- роста загрозив виселенням з Польщі; священика с. Хо- диванці Томашівського повіту, засудили за відправлення богослужень на 3 місяці арешту й грошеву кару; свяще- ника с. Новосілки на 1 місяць арешту й грошеву кару й т. п. і т. д. Селянина з с. Ходиванці, що мав 75 років життя, за- суджено на грошеву кару й арешт за те, що в його хаті відправлялись богослуження. Десять жінок з парафії с. Хмілька перебули кілька місяців у в’язниці в м. Білгораї за спротив владі підчас опечатування «дому молитви» у Хмільку. Польський терор ще збільшився у травні й червні 1938 р. До Варшави почали їздити делегати православного на- селення «шукати справедливости» у вищої влади, але, зви- чайно, нічого й ні до кого не добилися. Вертались сумні додому, де діялись все сумніші події. На з’їзді резервістів у Лащеві, ксьондз у костьолі кри- чав: «Геть православ’я!», «Не продавати молока жидам і православним, а хто продасть, буде усунений з косцьола» і под. У селі Віткові, де тоді йшла парцеляція маєтку Рулі- 562 ковського, православним відказувано: «Як будеш католи- ком, тоді зможеш купити землю». У селі Княжполі, місцеві поляки почали закликати ка- толиків не мати нічого спільного з православними. Право- славних дітей насильно примушували залишатись на лекції католицької релігії, водили їх до костьола, змушували хреститись по-католицьки. Казали православним святити паски в костьолі, забороняли приїзджати у село православ- ним священикам, погрожуючи їм, в противному випадку, побиттям. Вслід за тим почалися масові виселення свідомих укра- їнських священиків з Холмщини. Старости викликали до себе священиків і вимагали підписати заяву, що вони при- знають «неправність» їхнього перебування на Холмщині, й негайно покинуть цю землю. Хо не послухав, на того наць- ковували місцевих католиків, того били, арештовували, підпалювали й стріляли (напр. стріляли в священика с. Новосілки Томашівського пов.) й нарешті виселювали під конвоєм поліції. І нарешті, в червні 1938 р. почалося руйнування церков, що продовжувалось біля двох місяців і якого жертвою впало 162 святині, не рахуючи сюди багато церков, зни- щених поляками перед червнем 1938 р. На протести й прохання православні отримували відповідь, що церкви мусять бути розібрані «щоб своїм виглядом не спотворю- вали місцевості». Б. Жуків [/. Коровицький] Уривок з кн.: Б. Жуків [І. Коровицький] «Нищення церков на Холм- щині в 1938 р.». Краків, «Українське видавництво», 1940, стор. 3-8. 563 [84] МЕМОРАНДУМ СОБОРУ ЄПИСКОПІВ ПРАВОСЛАВНОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ В ПОЛЬЩІ Собор єпископів Православної Автокефальної Церкви в Поль- щі зареагував на нищення православних церков на Холмщині зверненням-меморандумом до польської влади, в якому ієрархи висловлюют