Мартирологія Українських Церков Т. 1

ь « смуток і біль» з приводу « страшної несправедли- вости», яка діється « християнам в християнській країні». Страшні події, що сталися останніми часами в Люблин- ському воєвідстві, наповнили страхом усіх вірних право- славних в Польщі. За короткий час знищено понад ЮО православних церков, з яких частина була ще і за поль- ських королів. Продовж століть в стінах цих церков тру- долюбне і завжди у великій мірі льояльне населення часто знаходило одиноку для себе потіху, яку одержували обез- долені люди. Божі храми мали пошану і недоторканість від всіх віруючих людей, незалежно до якого віровизнання вони не належали б. Польща, що постала нині до державного життя після великої війни, в минувшині черпала для себе потіху і надію на краще в майбутньому з релігійного одушевлення. І тому ще недавно нікому й до голови не могло прийти, що вже так близька жорстока і несправедлива розправа з християн- ськими церквами в християнському краю, подібна до того, що діється в сторонах, де релігії не признають за основний чинник. І чому ж таке? І в ім’я чого допускається в нас така жорстокість? Адже ж на Люблинщині спокійно проживає коло 250 тисяч самих спокійних громадян Польщі, яких 564 предки споконвіку були православними, а вони самі за свою льояльність і свідомість для конечного мирного спів- життя зі співгромадянами інших вір в Польщі заслуго- вують на кращу участь і на іншу увагу для своїх конечних потреб, особливо потреб духовних. Адже ж історія всіх народів, особливо ж польського, переконуюче свідчить, що насильством і жорстокістю ні- коли не вдасться осягнути тих цілей, що ставлять перед собою люди, які позбулись почуття правди. Кожному на- родові призначило небо талан, якого особливості повинні розвиватися в історичному житті не інакше, як способами властивими тому таланові. І немає більшого гріха перед Богом, як закопування — повільне, або насильне — того талану в землю, як придавлювання і нищення того, чим живе душа народня. Ми бачимо силу духа тих тисяч православних в Лю- блинщині, від яких відібрано Храм Бога Живого, однак вони самі не перестали бути живими храмами. Але ми бо- їмося духа нинішнього часу, який прямує людей не на службу Богові, а тільки на службу князеві цього світа, який від поконвіку царствує в світі й наповняє його дия- вольською злобою. Хто ж відповість за те, коли воно станеться? Ніякі страждання не мають сили перемінити лиха, що виходить з тих розпоряджень і діяльности. Стогін і гіркі сльози обездоленого народу, який очима своїми бачить знищення своїх святинь, ріками до нас течуть і готові нас затопити. І поділяючи журбу наших вірних, ми, архипастирі Православної Церкви в Польщі, зв’язуємо нині наш смуток і біль зі смутком нашого народу, що перейде до історії злощасного 1938 року, який, як ювілейний рік нашого хрещення, повинен бути для нас щасливим і ра- дісним. Та бачимо, що Господь цією дорогою допустив післати нам огненний іспит (1 Петра, 4, 12), щоб усі прав