Мартирологія Українських Церков Т. 1

окупації, коли під чоботом нацистів тяжко поневірялись усі поневолені ними народи, банди польських шові- ністів чинили часті напади на безборонних православних україн- ців на Холмщині і Підляшші, нищили їхні господарства, грабу- вали і катували священиків, зневажали церковні святощі. Архи- епископ Холмський і Підляський Іларіон (Огіснко) та члени його Консисторії, наводячи численні факти польського тероризму супроти православних, закликають владу стати на захист пе- реслідуваних. Ще від давнього часу, коли Холмщину й Підляшшя захопила Польща, розпочалася тут сумна мартирологія св. Православної Церкви. Уже в давнину був момент (1596 р,) коли поляки, через т. зв. унію, святкували, зда- валось, остаточну перемогу над православієм, але в на- слідок їхньої нетолерантної політики не стало самої Поль- щі, а св. Православіє таки жило й живе. Коли ж у 1918 р. повстала знову Польща, розпочалося знову замикання й пересвячування православних церков на польські костьоли. З 383-х церков, що були перед світовою війною, залишилось у посіданні православного населення не більше 100. Але вже в році 1938 число це зменшилось до 50, бо в цьому році зруйновано в вандальський спосіб 183 церкви, а решту обернено на католицькі костьоли. А весною 1939 р. розпочалося знову страшне переслідування 576 решток православія. Польські шовіністи, за вказівками свого уряду, зорганізували на Холмщині й Підляшші «То- вариство Розвою Зєм Всходніх», чи, як називали право- славні, Товариство розбою на землях східніх. Найстраш- нішим терором, нападами удень і вночі, при допомозі поліції, заганяли й провадили, та й ще з музикою, (напр. Новосідки Грубешівського повіту), наш народ до поль- ських костьолів... [В 1939-1942 рр.] Православна Церква на Холмщині й Підляшші, отримавши свій рідний церковний провід, стала відновляти, відбудовувати й порядкувати своє поруйнова- не життя. Але ті, що своїм історичним завданням завжди раху- вали знищення православія, завидливим оком стали при- дивлятися до відбудови й розбудови нашого релігійно- національного життя, а нарешті, коли на фронті стали напирати більшовики, приступили до рішучої з ним бо- ротьби. Акція нищення православного духовенства й пра- вославних вірних стала особливо активною на Холмщині й Підляшші в 1943 р. Православне духовенство, що ввесь час непохитно сто- їть на сторожі законности й правопорядку, останьо стало надзвичайно терпіти від польських бандитів, які продов- жують політику булого польського уряду, — політику нищення на Холмщині й Підляшші всього, що є право- славним. Духовенство й вірних не тільки руйнується ма- теріяльно, але нищиться й фізично, — його мучать і вбивають. Акція ця є плянова й обдумана, про що ясно свідчать жорстокі переслідування, що їх польські терори- стичні банди систематично провадять над усіми православ- ними. Так на загальне теперішнє число 150 сільських пара- фіяльних священиків на Холмщині й Підляшші майже всі, за малими винятками