Мартирологія Українських Церков Т. 1

то цим самим ми відштовх- нули б від церковної справи багацько не досить свідомої людности. Крім того, перебування відчинених наших цер- ков, у яких не буде Божих відправ, може навіть комусь дати привід до провокації. Панотці повинні перебувати під цей рішучий момент на своїй варті — в храмах при ви- конанні обов’язків. Ляшенко : Кажуть «Предубежденного не разубедиш», 61 але я все ж таки зроблю спробу «розубедить», о. Ястру- бецького. Яструбецький каже, що за нами не піде людність, бо вона ніби не розуміє нашого церковного руху. Але ми певні, що селян, які б стояли проти церковного руху не буде. Перед нами два шляхи: або підлягти єпископатові — тоді ми мусимо залишити нарід і цілком відмовитись від нашої мети, покинувши Церкву в тій же неволі, що в ній вона перебувала до цього часу, або йти до цілковитого визволення Церкви, але супроти єпископату. За кого ж буде нарід? Та запевне за нас. Яструбецький каже, що єпископат з формального боку правий, зробивши заборону. А я скажу, що це акт старорежимних царських урядовців, що як вогню бояться українського церковного руху. Цей єпископський виступ дуже невдалий і нікчемний, а тому гадаю, нашим панотцям не слід звертати на нього жодної уваги. М. Мороз: Резюмуючи думки промовців, я можу ска- зати лише те, що всі зійшлись на одному: необхідно виз- нати заборону єпископату нікчемною. Але звідси треба робити й всі дальші висновки. Ми мусимо, ставши на шлях непідлеглости єпископатові, вважати свою українську Церкву віднині автокефальною. Мусимо покласти на обо- в’язки Ради керування всіма справами української Церкви. Далі, ми мусимо звернутись до української православної людности з листом, що його в загальних рисах Президія вже склала, в якому цілком об’єктивно проінформувати людність про все те, що подіялось між нами і єпископатом і про всі наслідки його. Листа буде необхідно видрукувати і розповсюдити по Україні. Краєвський пропонує, щоб листа Церковної Ради було прочитано по всіх українських церквах. Далі взяли слово Ходзицький, Папа Афанасопуло, Лип- ківський і Кийко підтверджуючи гадки попередніх про- мовців. Потім прочитано листа до православного українського громадянства з резолюцією Церковної Ради (лист з резо- люцією додаются до протоколу). Поставлений на голосу- вання лист з резолюцією ухвалено одноголосно. Остаточ- но зредагувати листа повинна Комісія в складі голови Ради Мороза, тов. голови — Липківського, д. Краєвського, І. Тарасенка, о. К. Стеценка, о. Ю. Жевченка та Г. Ля- шенка. О. Ю. Жевченко та Краєвський пропонують при оста- точному редагуванні листа в деяких місцях скоротити. 62 Ухвалено: а) Листа прочитати по всіх українських цер- квах м. Києва: в Софійському соборі на Юрія, а в решті церков у неділю. Видрукувати листа і розповсюдити по всій Україні. б) Всі члени Церковної Ради беруть на себе обов’язок неухильного підтримання своїх священиків, закликаючи до того і всю православну українську людність. в) Всі чл