Мартирологія Українських Церков Т. 1

ь обов’язково вдарить по більшовиках; у них, у більшовиків — мотлох, а не армія, хоч і мають танки, а вже вірности собі вимагають». І по короткій паузі додав: «Що далі буде, побачимо. Та знаємо: Америка теж не спить. Нарешті все одно я зречення автокефалії не підпишу і до Москви не поїду, бо мені, як українцеві, нема чого туди їхати. Гірше не буде, як є». Минуло ще кілька тижнів. Будучи в Луцьку, я зайшов до о. Степана Грушка. На цей раз застав там москов- ського архиєп. Миколая (Ярошевича). Була це людина до- сить високого росту, худа, знеможена, в поганенькій деше- венькій рясі і в такому ж підрясничку. Мав довге підстри- жене волосся, бороду теж підстригав. Говорив чистою ро- сійською мовою, але без характерного для росіян акання. Поверх підрясника і ряси одягав ще пальто, теж дуже дешевого ґатунку. Розмовляли ми недовго, бо московський архиєрей зараз же від’їхав на станцію, до потяга на Львів. Перше враження на мене було в його користь. По виході московського архиєрея з хати о. Грушка, я довідався, що мій новий знайомий — архиєпископ Мико- лай, що він жив увесь час в Петербурзі, де мав одну церкву і підлеглого йому одного священика і одного про- тодиякона. Приїхав архиєпископ Миколай (Ярошевич) на Волинь, до Луцька для того, щоб зліквідувати тут, на Волині, автокефалію Церкви й приєднати Волинь до Мос- ковського патріархату. Місцем осідку московського архи- єпископа буде м. Луцьк. Довідався також, що архиєпископ Миколай служив уже в Луцькому соборі, має гарні парчеві, шиті золотом ризи. Таку ж мав на собі і митру. Богослу- ження відправляв по-слов’янськи. Минуло ще пару тижнів, і я в о. Грушка знову застав архиєпископа Миколая. На цей раз мали час і він розпи- тував мене про моє життя. Звичайно, я казав, що мені живеться дуже добре, тільки державний податок завеликий і не дає дихати, бо забагато маю платити — 17.800 кар- бованців, а це в той час, коли на сусідніх священиків були накладені податки: 275 крб. — О. Сатаневич, 350 — о. В. Кресович. Чому так, трудно про те щось сказати. На мою 638 думку, щирість парафіян моїх до мене була головною при- чиною такого непомірно великого податку. Коли бо на мене наложили перший податок 3.875 карбованців, то мені протягом тижня знесли мої парафіяни половину податку (1900 крб.), про що багато було агітаційної розмови на районних і сільських зібраннях. На тих зборах ганилось тих, хто помогав «врагу» народа — «попу». На ці мої міркування московський архиєрей мені сказав, що податки всім треба платити і що архиєпископ Олексій (Г ромадський) теж платить податки, а саме: він має платити 22.000 кар- бованців. Але архиєп. Олексій ходив, просив і після поїздки в Москву йому зменшили податок до висоти 5.000 крб. Я йому зі свого боку оповів, що я вже всюди був і по всіх районних установах, і в головному обласному податковому управлінні просив, але там усі тільки в кулак посміха- ються та намовляють, щоб я зрікся священства, то з мене спишуть всі податк