Мартирологія Українських Церков Т. 1

и і дадуть добру працю. Тут москов- ський архиєпископ мене перебив і змінив тему розмови. Минуло ще зо два тижні, і восени 1940 року москов- ський архиєпископ настало переїхав до Луцька. Тут він осе- лився в помешканні о. Грушка. Там же, в о. Грушка, мав він повне утримання. І з того часу я, при відвідинах єпис- копа Полікарпа і о. Грушка, часто зустрічав цього москов- ського єпископа. З часу ж, як він оселився в Луцьку, стали його поминати на службах у церкві: поминали, як архиєпис- копа, а десь з кінцем 1940, року як митрополита Миколая. Якось тієї ж осени архиєпископ Миколай повернувся з Москви в асисті секретаря Мещерського. Мещерський був особа цивільна, середнього росту, білявий, бідно одягне- ний, так, як дореволюційні костромські чи іваново-возне- сенські купчихи. Людина малорозмовна, в церковних же справах дуже обізнана. Ці гості непрошені бідного отця митрата Грушка стиснули в одну кімнату, а самі зайняли дві кімнати. Правда, в тій кімнаті, де спав секретар Ме- щерський, була і спільна їдальня. Готувала їм усім пані- матка о. Грушка. Тимчасом, поволі, митрополит Миколай вростав у своє положення начальника. Затребував списки духовенства у деканів. Дізнався у архиєпископа Олексія адреси священи- ків. Став часто виїзджати до Львова, Рівного, Крем’янця та до інших міст Західньої України. Щомісяця, а то і кожних два тижні — їздив потягом через Бресть-Литов- ський до Москви. В той же час якихось відвертих, сердеч- них розмов між єпископом Полікарпом і митрополитом 639 Миколаєм ніколи не бувало; навпаки, завжди відчувалось якесь напруження між цими двома церковними достойни- ками, які не раз сиділи за столом разом в о. Г рушка. При виборах до Верховної Ради (в Києві) і до Верхов- ної Ради (в Москві) митрополит Миколай вставав раненько і до снідання ішов на виборчий пункт, де віддавав свій голос. Владика ж Полікарп і тут виявив лише йому при- сущу відвагу. Обидва рази владика був «хворий» і обидва рази члени виборчої комісії його району змушені були з виборчою урною приходити до його (єпископа Полікарпа) помешкання. Про те, як саме голосував єпископ Полікарп (Сікорський), розповідала мені паніматка о. Грушка. Вона казала: «Біля години 12 дня прийшов якийсь жидок років 20 до помешкання о. митрата Грушка і нахабним голосом запитав: «Де тут архиєреї, чому вони не йдуть голосува- ти?». Паніматка, показуючи на двері митрополита Мико- лая, сказала: «Ідіть і запитайте». Пішов. Через пару хвилин вийшов з кімнати митрополита Миколая і з криком побіг через кухню й два коридори під двері єпископа Полікарпа. Шарпнув двері кімнати єпископа Полікарпа, — зачинені. Тоді почав голосно стукати в двері. Після довшої павзи вийшов єпископ Полікарп, закутаний в пальто і в короткий кожушок. Посланець-аґітатор закричав: «Чому ви не йдете голосувати? Що ви, проти радянської влади? Що ви, проти трудящих?» — і почав на ту тему теревенити. Владика Полікарп грізно перебив його словами: «Ах, ти нахаба! То ти та