Мартирологія Українських Церков Т. 1

кзархом «Західніх областей України». Архиєпископ Олек- сій (Громадський), який два рази їздив до Москви, на початках мав титул архиєпископа Тарнопольського і Кре- менецького, потім Рівенського і Кременецького. Єпископ Полікарп, який не поїхав до Москви з чолобитнею, не мав єпархії. За богослуженнями титулували його єпископом Володимиро-Волинським, а часами просто єпископом. 641 В місяці серпні чи вересні 1940 року, в Москві було хіротонізовано в єпископа архимандрита Дамаскина (Ма- люту), що був у роках 1930-их намісником Почаївської Лаври. Єпископ Дамаскин дістав єпархію і мешкав на Бу- ковині. В грудні 1940 року митрополит Миколай, разом із своїм секретарем, залишили помешкання о. митрата Грушка і переїхали на власне помешкання. Воно було недалеко пра- вославного собору і в садибі НКВС. Головний вхід був з вулиці, а чорний вхід — з подвір’я НКВС. Половину одно- поверхового дому займав митрополит Миколай з секрета- рем, другу половину дому займав НКВС. Кабінет митро- полита стіною прилягав до кімнат енкаведистів, про що довідався я запізно. В митрополичому кабінеті завжди ле- жав на столі український Служебник проф. Огієнка з року 1922, якого митрополит завжди переглядав при моїй візиті. Кабінет і їдальня була обставлені досить гарно меблями. Про це постаралися сусіди-енкаведисти. Весною, в березні чи на початку квітня 1941 року, я, будучи в Луцьку, зайшов до мого колеги по Житомирській духовній семінарії — сотника Івана Р., який мешкав в Луцьку недалеко православного собору. Згаданий сотник оповів мені про те, що пару днів тому назад до помеш- кання Московського митрополита Миколая приїхало два типи, які були подібні своїми бородами і довгим волоссям і убранням до краківських жидків. Митрополит же Мико- лай з огірченням вияснив йому (сотникові), що то не жид- ки, а московські архимандрити: Панкратій і Нектарій. Пан- кратій — новопризначений намісник Почаївської Лаври, Нектарій — новопризначений скарбник тієї Лаври. Архи- мандрити ж Пантелеймон (Рудик) — намісник Лаври, і Веніямин (Новицький), скарбник Лаври, будуть хіротоні- зовані в єпископи. В кінці березня 1941 року я одержав коротенького листа від митрополита Миколая, написаного його власною ру- кою в дуже ввічливій формі, зміст якого зводився до ре- чення: «Як ви будете в Луцьку, зайдіть до мене». Я не дуже спішив відвідувати митрополита Ярошевича, а то тому, поперше, що був Великий піст, і я мав багато праці в парафії; подруге, коли я показав листа єпископові По- лікарпові, він, прочитавши його, зауважив: «На вас, отче Леонід, готується якась засідка з боку митрополита Яро- шевича». Отже, вже тільки після закінчення праці в парафії, дня 21 квітня, на другий день Великодніх свят, я з’явився з 642 візитою до владики Полікарпа, а після того зайшов «з яєчком» до митрополита Ярошевича. Похристосувались, прийняв мене дуже ввічливо і ласкаво. Розмова велась на тему Страсної неділі і Великодніх свят. Я зачепив справу святкуванн