Мартирологія Українських Церков Т. 1

було на той день аж 12 архиєреїв і митрополитів зі всього Радянському Союзу, а стисліше окреслюючи, зі всіх західніх областей, зайнятих в останні роки більшовиками. Там були єпископи з Латвії, Естонії, Литви, Буковини, Білорусії і з Західньої України. Не приїхали до Москви тільки архиєпископ Олександер Пінський (Іноземцев) і Полікарп (Сікорський), єпископ Луцький. Розповів також про те, що патріярший місце- блюститель у Москві живе дуже бідно, натомість єпископів 13 західніх областей приймали розкішно, а помешкання 645 вони мали в найкращому готелі, де харчували їх дуже сито і багато. Минуло п’ять днів. В п’ятницю дня 20 червня, я був в Луцьку у владики Полікарпа. Владика на цей раз мене додому не пустив. В нього я обідав, вечеряв і ночував. Під час обіду була розмова про висвяту єпископа Веніямина, про те, що його архиєпископ Олександер (Іноземцев) не прийме і своєї єпархії йому не здасть. Вечером того ж дня владика Полікарп був у дуже гарному настрої. Зокрема тоді розповів: — Митрополит Миколай сьогодні двічі присилав до ме- не за декларацією. Я декларації не дав, і митр. Миколай виїхав пополудні через Бресть до Москви. А бачучи мене дуже пригніченим будучою примусовою подорожжю в Сибір, підбадьорував словами: — Кріпіться, отче, не сьогодні-завтра буде війна з нім- цем. Радянське військо не буде з німцем битись. Вас не встигнуть вивезти. Того дня вечеря у владики Полікарпа була розкішна. Найперше, користаючи з відсутности сусідів, радянських старшин, ми дозволили на вищезгадані розмови, вилива- ючи свої наболілі душі. Друге: у владики Полікарпа, крім мене, в той вечір і день нікого не було. Правда, владику Полікарпа в ті часи рідко хто відвідував. Всі боялись НКВС, яке всюди й все бачило. З переїздом митрополита Миколая до Луцька, візити священиків у єпископа Полі- карпа прикоротились. Переночувавши у єпископа Полікарпа тої останньої пе- ред війною п’ятниці, в суботу рано я закупив в кількох склепах фунтів з 10 різних солодощів, що саме тоді біль- шовики привезли до луцьких крамниць з Прибалтики, на- вантажив їх на свій ровер і поїхав, із страхом в душі, додому, в свою парафію. Наразі було все гаразд. В неділю рано, ще перед світом, мене розбудив ніби стукіт у двері. Але це не був стукіт у двері. Це вікна і двері дзенькотіли від вибухів у Луцьку. Через вікно я побачив, що все місто клекотить в клубах диму. Я зрозумів, що війна з німцем почалась. Перехристився, став на коліна і горяче подякував у молитві Богові. Дякував Богові за те, що пророцтво єпископа Полікарпа так несподівано скоро збулося, бо я з родиною тим самим врятовані від заслання на Сибір. * * * 646 З приходом німців закінчилась на Волині влада мос- ковського митрополита. Секретар Мещерський залишився під ними і переховувався у священиків східніх повітів Во- лині. Він таки дочекався там повороту більшовиків у 1944 році. о. Л. Д-ий «Українське православне слово», ч. 8. Саут Бавнд Брук, Н. Дж., 1955,