Мартирологія Українських Церков Т. 1

стивій машкарі ревнителя православної віри, захис- ника і покровителя Святої Церкви. По-лакейському захоплений, Сікорський буде тепер за- кликати українців цілувати руку, яка шматує їх, в подяку за таке своєрідне «визволення», найласкавіше подароване їм Гітлером. А втім, Сікорський ледве чи й сам може тепер сказати, куди заведе його взята ним на себе недостойна роля і до чого він договориться в прагненні догодити своїм новим хазяям і звабити православний український народ. Польська автокефалія встановлена всупереч волі і бла- гословенню законного голови, Святійшого патріярха Ти- хона та його законних наступників. Архиєреї, що приєдналися до автокефалії, підлягають згідно з правилом 15 Двократного собору «позбавленню всякого священства». Митрополит Діонисій та сущі з ним архиєреї зали- шаються у священному сані тільки тому, що Патріярхія не поспішає з мірами покарання, сподіваючись, що ті, що згрішили, з часом покаються і повернуться до єднання з матір’ю-Церквою (що й мало місце у випадку багатьох польських архиєреїв у 1939-1941 роках в Білорусії і Укра- їні). Сікорський, який самочинно проголосив себе головою української автокефалії, не тільки йде за лихим прикладом митрополита Діонисія, але ще й посилює злочинність своєї самочинности багатьма вищевказаними негідними подро- бицями; і тому, поруч з іншими крадіями неналежної їм церковної гідности, що вторгнулися в чужу область, Сі- корський підлягає такому самому позбавленню всякого священства: його священнодійства, зокрема звершувані ним 653 хіротонії, відтепер недійсні і безблагодатні, а всякі роз- порядження православним парафіям ні для кого не зобо- в’язуючі (правило Двократного соб. 15, Св. Ап. 35, Вселен. III, 8, Антіох. 13 і багато інших). Іменем Божим заклинаю всіх православних не піддава- тися жодним словам спокусника і не входити з ним в жодне спілкування; міцніше триматися споконвічної нашої матері-Церкви Православної, яка духовно нас породила, і йти тільки з нею, схваленим і вказаним нею шляхом. А преосвященних архипастирів України по-братерсько- му благаю мужньо і молитовно стояти на сторожі своїй і не давати Богодорученої пастви на розкрадання вовкам, що її занапащають. м. Ульяновськ, 5 лютого 1942 року Сергій, Митрополит Московський і Коломенський, патріярший місцеблюститель [ 111 ] ПОСТАНОВА N0. 12 ВІД 28 БЕРЕЗНЯ 1942 РОКУ ПАТРІЯРШОГО МІСЦЕБЛЮСТИТЕЛЯ З СОБОРОМ РОСІЙСЬКИХ АРХИЄРЕЇВ Слухали : Внесене патріяршим місцеблюстителем «Пас- хальне послання» Його Блаженства «Православним архи- пастирям, пастирям і пастві в областях України, ще зай- нятих гітлерівськими військами» з повідомленням про від- дання під суд російських архиєреїв єпископа Полікарпа Сікорського на підставі обвинувачень його в діях, що зга- дані в посланні. Ухвалили: 1. Висновок Його Блаженства в судовій справі єпископа Полікарпа Сікорського, викладений у згаданому посланні, визнати справедливим і канонічно правильним та затвер- д