Мартирологія Українських Церков Т. 1

популярністю серед вірних. На початку жовтня 1942 року німці не дозволили відбути скликаний архиєпископом Полікарпом Собор єпископів, заборо- нивши його вже тоді, коли ієрархи прибули до Луцька. Єпископи влаштували тоді неофіційний Собор, ухваливши кілька важливих рішень, з яких найголовніше було зробити спробу об'єднання Автокефальної і Автономної Церкви. Архиєпископ Ніканор і єпископ Мстислав, вислані, як делегати, до митрополита Олексія у Почаїв, переконали його в доцільності такого кроку, і 8-го жовтня 1942 року три ієрархи підписали Акт Поєднання на основі існування об’єднаної Української Автокефальної Православної Церкви в духовному єднанні з митрополитом Діонисієм. Одначе, проти Акту негайно виступили деякі єпископи-москвофіли Авто- номної Церкви, і під їхнім тиском митрополит Олексій відкликав своє рішення. Проти об’єднання виступила також німецька влада. На початку 1943 року райхскомісар Кох наказав реорганізу- вати УАПЦ і Автономну Церкву, позбавляючи їх центральної влади (голови Церкви і Собору єпископів) та підпорядковуючи єпископів німецькій адміністрації генерал-комісаріятів, в яких во- ни жили. Це було брутальне порушення церковних канонів і безпрецедентне втручання влади в життя Церкви. Влітку і восени 1943 року життя Православної Церкви на західньо-українських землях проходило в умовах дедалі зроста- ючої повстанської війни проти німецьких окупантів. Німці від- плачували жорстокими репресіями, які дуже часто захоплювали і Церкву та її,служителів. Було розстріляно понад сто українських православних священиків та спалено або зруйновано багато цер- ков. 671 З наближенням червоних військ, єпископат УАПЦ виїхав на Захід. Митрополит Полікарп покинув Луцьк в січні 1944 року, а в липні виїхав з Холму митрополит Іларіон. Після того на україн- ських землях не лишилося українських православних єпископів, і всі православні священики, які не виїхали на Захід, та вірні опи- нилися під владою Московської патріярхії. 672 ВІД ВИБУХУ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ ДО ПІНСЬКОГО СОБОРУ ЧЕРВЕНЬ 1941 — ЛЮТИЙ 1942 [116] ЦЕРКОВНІ ПОДІЇ НА ВОЛИНІ Після приходу німців, почали ставати відомими факти утис- ків і переслідувань Православної Церкви більшовиками в Західній Україні і Білорусії. «Краківські вісті» надрукували 12 серпня 1941 року інформації про стан Православної Церкви на Волині на підставі розповіді одного священика, який дістався до Холма. ( Подасться з деякими скороченнями ). Рядове духовенство почуло тяжку більшовицьку руку. Все церковне й монастирське нерухоме майно забрали. Частина священиків втікла за Буг, а частину вивезли, напр.: прот. Чернія Федора, Козицького Волод., Денисе- вича Олімпа та інш. Решту духовенства обложили непо- мірними податками, що в 5-8 разів перевищували їхні до- ходи за виконання треб. Св. Почаївська Лавра платила до 50 тисяч карбованців, архиєп. Олексій — 26 тисяч, рівен- ський собор — 44 тисячі, рядове духовенство — від 3 до 10 тисяч річно. Такі