Мартирологія Українських Церков Т. 1

відновлює тим свої права, самовладно знищені московською владою; 2) Що український церковний рух — є рух живий, на- родній і йде певним і твердим шляхом до цілковитого визволення Української Православної Церкви від підлег- лости Церкві московській і повернення їй устрою авто- кефального і соборноправного; 3) Що Київський єпископат, будучи представником мос- ковської духовної влади, постійним гальмуванням україн- ського церковного руху, врешті, заборонами священиків, виразно виявив себе не пастирем добрим, а ворогом укра- їнського народу і цим своїм вчинком відійшов від україн- ської Церкви; 4) Що в наслідок всього цього Українська Православна Церква, що складається з українських парафій, залишилась без єпископів, в той же час безперервно перебуваючи в лоні Єдиної Соборної і Апостольської Церкви, ЦЕРКОВНА РАДА УХВАЛИЛА: 1) Визнати розпорядження представника московської ду- ховної влади — Київського єпископату в особі Назарія, єпископа Черкаського про заборону священнодійства укра- їнським причетам, актом антиморальним і антиканонічним і через це нікчемним, якому не повинні коритися заборо- нені члени причетів; 2) Вважати, що віднині Українська Православна Цер- ква, яка складається з українських парафій, не має єписко- пів і тому Всеукраїнська Православна Церковна Рада виз- нає необхідним тимчасово до обрання єпископату і утво- рення Всеукраїнським Церковним Собором належних орга- нів керівництва, взяти на себе головне порядкування спра- вами Української Православної Церкви як по містах, так і по селах України; Тому ніяких розпоряджень єпископату, представника московської духовної влади, українські парафії і причети не повинні виконувати і ні в які стосунки з ним не входити, 68 звертаючись по всіх своїх справах виключно до Всеукраїн- ської Православної Церковної Ради; 3) Вважати Українську Православну Церкву звільненою від московської зверхности — автокефальною (незалеж- ною) і соборноправною. 4) Вжити належних і негайних заходів до підготування і законного переведення українською православною люд- ністю виборів українських єпископів; 5) Закликати українську православну людність постави- тись з належною свідомістю до всього, що подіялось, і підтримувати Всеукраїнську Православну Церковну Раду, як в її боротьбі з ворогами Церкви, так і в великій роботі по відбудуванню всього церковного устрою, а також пік- луватись про свої Божі храми і за виконанням релігійних потреб звертатися лише до причетів українських парафій. 6) Запропонувати парафіяльним Радам всіх українських парафій як по містах, так і по селах, вжити належних заходів, аби цього листа Всеукраїнської Православної Цер- ковної Ради було негайно після його одержання оголошено у св. храмах і на парафіяльних зборах. м. Київ Травня 5 дня, 1920 р. Всеукраїнська Православна Церковна Рада «Церква й життя», орган УАПЦ, ч. 1. Харків, видання ВПЦР, 1927, стор. 120-123. 69 [14] РЕЗОЛЮЦІЯ ПОЛТАВСЬКОГО АРХИЄПИСКОПА