Мартирологія Українських Церков Т. 1

що Ви підете назустріч волі народу і всього духовенства і виберете достойні шляхи до об’єднання. Священик Юрій Пелещук : Представники Західніх земель України не знають умов і обставин утворення нашої Цер- кви, не знають причин і рушійних сил початкового роз- квіту, а потім занепаду життя Церкви. Було тверде, непохитне бажання народу мати свою рідну Церкву, очищену від ворожих русифікаторських еле- ментів, Церкву, що відповідала б глибокому релігійному почуттю українського народу, і вина екзарха Михаїла, який намагався затиснути в своїх тілесних руках благодать Св. Духа і позбавити її увесь народ. Історія Православної Церкви має тотожні випадки встановлення ієрархії шля- хом, який мусів обрати український народ в 1921 році. Ми додержувались і будем свято додержуватись канонів, але ж, очевидно, закиди в неканонічності нашій Церкві і про- позиція пересвяти нашого духовенства — це тільки форма, маневр ворогів нашої Церкви, бо як можна визнавати УАПЦ і не визнати фундаторів її, мучеників за православ- ну віру, за свій народ? Це було б непослідовно і нелогічно. Справді, Почаївський Собор визнає УАПЦеркву, бо цього вимагає ситуація часу. Це нещиро. Я, як благовісник УАПЦ, знаю, як маскувались наші вороги, коли, не маючи підтримки народу, хотіли провадити боротьбу: вони під тиском народу теж визнавали нашу Церкву. їх залишали священнодіячами, а вони відправляли службу Божу такою мовою, що дискредитувала не тільки українізацію, а і Церкву взагалі, щоб переконати в такий 699 спосіб віруючу людність в непридатності української мови в богослуженні і повернені до мови церковно-слов’янської. Не було в них щирости, навпаки омана, підступи і всі засоби до заколоту, до розколу. Вони діяли на руку во- рогів. Не об’єднання, а відмежування потрібно від таких священнодіячів. На пересвяту можуть піти люди ідеологічно не сталі, шкурники, а священнодіячі, що служать Церкві із своєї духовної потреби і національної ідеї, не стануть на шлях ганьби історії нашої Церкви і її мучеників. Брат Федір Коваль: Чи відомо Всечесному єпископу Пантелеймону про УАПЦ в Канаді, на чолі з нашим єпис- копом Іваном Теодоровичем, який одержав визнання і на- городу за свою службу Церкві Христовій від Вселенських Патріярхів; чи не може це бути чинником до визнання нашої Церкви і Почаївським Собором єпископів? Єпископ Пантелеймон: Що є Теодорович — відомо, а про нагороду — ні. Референт віроісповідань Управи міста Києва, пан Ос- тринський: Ви, Всечесний отче, чули тут сповідь представ- ників українського народу; потрібно б прислухатись і вжи- ти заходів до осягнення згоди, миру і заспокоєння. Укра- їнський народ протягом трьох віків боровся і шукав своєї долі. Коли в 1917-18 роках, народ будував свою державу і Церкву, зрусифіковані українці все ще оглядались і боялись Москви. Вони не пішли за закликом свого народу, вони утримались, вагались і довели до висвяти своєї ієрархії ви- мушеним шляхом. Вони діяли на розпорошення, розг