Мартирологія Українських Церков Т. 1

олишній духовній семінарії було гестапо (за більшовиків там було НКВС). Там я посидів... Дали мені велику кімнату, дозволили, щоб до мене приїхав по- слушник-монах з Луцька. Одного дня приїхав якийсь ви- сокий німецький урядовець, заглянув у камеру, привітався і сказав: «Будьте спокійні, будьте спокійні, не турбуйтеся». Після тої візити мене забрали з в’язниці і перекинули до іншої — у Прилуках. Привезли мене якраз на Різдво. А на другий день Різдва розстріляли у Прилуках біля 540 най- більш свідомих українців. Чи була якась причина? Ні, просто зігнали їх докупи і увечорі розстріляли. Це було не тільки в Прилуках: це було зроблено в Ніжині, у Каневі... їздив спеціальний відділ СС-ів і винищував сві- 742 домих українців. Свідомих українців: інтелігенцію, оче- видно, але і звичайних людей. Мене після цієї екезкуції звільнили, дали кімнату не- далеко в’язниці, але я мусів щодня приходити і зголошу- ватися, що я є. Потім вже дуже скоро більшовики прор- валися на Суми і аж до села Срібного у Прилуцькому повіті. Більшовики дійшли до Срібного, а тоді ми почули, що навіть Прилуки вже загрожені. Десь на початку березня дали одного солдата німця, який їхав у відпустку, щоб він мене одвіз до Києва. Він мене привіз і здав в руки ґестапо. Мене відразу як лише прийшли, подивились і — в камеру смертників, щоб не мати клопоту... І тут вийшла історія: у Києві з’явився сотник Дмитренко, який знайшов пані Севрюк, дружину колишнього українського посла в Німеччині і сказав їй про мою справу. Тоді вже не знаю, як це все розвинулось, але в Києві було тоді двоєвластя: там стояв штаб східньої німецької армії і була цивільна адміністрація Коха. У кож- ному разі, мене взяли вночі того самого дня (ми приїхали з залізниці ранком), але замість розстрілювати, повели на верхній поверх, до великої кімнати. Сидить там якийсь офіцер і каже: «N 0 , ргохге к$іе<1га-Ьі$кира, сбг ту Ь?йгіету гоЬіс г \уаті?» Потім представився, що він такий то і такий... «фюрер», з Познанського краю, студіював юри- спруденцію в Польщі, але війна не дала скінчити, «Рап та йоЬгусЬ рггуіасібі и х\уіесіе», — каже мені далі. І пояснив, що мене забрало під свою юрисдикцію військо, і вони (тобто гестапо) не мають уже наді мною влади. Але я мусів підписати заяву, що не буду відправляти богослу- жень, що не буду проповідувати, що не буду провадити жодної політичної акції, що буду мешкати при св. Софії, не буду старатися втекти, і т. д. І відпровадили мене до палати владики Ніканора при св. Софії. Приходжу — там сидить громадка душ 20, між ними сотник Дмитренко у формі зондерфюрера, пані Сев- рюк, ще кілька інших, наші всі... Сльози, обійми, радості нема кінця. Сиділи ми до пізна. Цікава роля в тому всьому «Жоржика» — Жоржа Лей- брандта. Це був директор політичного департаменту Ост- міністеріюму, права рука Розенберґа. (Коли був замах на Гітлера, його заарештували). Сам він народився в німець- кій колонії на півдні України, молодим хлопцем був в