Мартирологія Українських Церков Т. 1

уявляють з себе на суцільній національній чи державній території єдине ціле. На підставі св. канонів Православної Церкви, кожна з цих автокефальних Церков ділиться на єпархії, на чолі яких стоять єпархіяльні архиєреї, що управляють єпар- хіями згідно предоставлених їм канонічних управнень, але на чолі Церкви, що опікується всією нею, стоїть Голова її, патріярх чи митрополит (пр. 34 св. ап., 6 пр. І Всел. соб., пр. 9 Антіох. соб. і др.), який скликає Собор, як вищий орган даної Церкви, з усіх єпископів своєї Церкви. Згідно ж розпорядження п. райхскомісара України, по- лупилися незалежні Церкви, де і всього тільки один єпар- хіальний архиєрей, як напр. в Житомирському, Дніпро- петровському, в Миколаївському генерал-комісаріятах. Ви- ходить, що єпархія, то — Церква. Крім того, завдяки такому розпорядженню, терени, не обняті владою райхскомісара себто де нема ще генерал- комісаріятів, а військова влада, опинились зовсім без цер- ковної ієрархії Православної Автокефальної Української Церкви, як, напр. Чернигівщина, частина Харківщини, До- неччина, Крим. Невідомо, якими мотивами викликане було назване роз- порядження п. райхскомісара але, помимо вказаного вже порушення основних прав Православної Церкви, воно на практиці мусіло повести і повело тільки до ослаблення авторитету Православної Церкви в Україні, позбавленої свого митрополичого і соборного центру в управлінні, ав- торитету так потрібного при відродженні тої Церкви по- серед збільшовичених мас населення. До того ж і єпископи, яких унезалежнено від центральної церковної влади — Со- бору і Митрополита, це переважно єпископи нововисвячені, після визволення від більшовизму, що розгромив Церкву; вони потребують і досвідченого керівництва і спільної со- борної наради у великому ділі відродження Церкви на духовно спустошеній більшовиками Україні. Так що проти- канонічна організація Православної Церкви в Україні і з боку практичного не має ні для неї, ні для громадського і державного добра жодної користі, а тільки шкоду. [1943 р.] Друкується вперше. — Архів УАПЦ у США, Бавнд Брук, Н. Дж. Машинопис, оригінали. 754 ПРО НІМЕЦЬКІ ЗЛОЧИНИ НА ВОЛИНІ Про кілька випадків розправи німецьких окупантів над насе- ленням Волині пише еп. Платон митр. Полікарпові. [144] ЄПИСКОП РІВЕНСЬКИЙ, ВІКАРІЙ АДМІНІСТРАТОРА, КЕРУЮЧИЙ КРЕМ ЯНЕЦЬКО-РІВЕНСЬКОЮ ЄПАРХІЄЮ ч. 432. 20 липня 1943 р. ЙОГО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНІШИЙ ПОЛІКАРП, МИТРОПОЛИТ, АДМІНІСТРАТОР СВЯТОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ В ЛУЦЬКУ Ваше Високопреосвященство, Високопреосвященнійший Владико, Маємо за честь з великим жалем повідомити Ваше Високопреосвященство, що, як нам донесено, дня 14. VII. 1943 р., в селі Малині Острозького району Дубенської округи, сталася жахлива подія нечуваного вбивства україн- ського і чеського населення: людей загнано до місцевої дерев’яної церкви і спалено. Тих, що не вмістилися в церкві, загнано в помешкання колиш