Мартирологія Українських Церков Т. 1

нього громадського уряду та по клунях і також спалено. Разом спалено до 350 осіб. Робила це все державна німецька поліція за допомогою узбеків і поляків. Крик людей, що конали у вогні, було чути за 5 кілометрів. Священикові вдалося врятуватися. Чекаємо його в себе, щоб одержати точні інформації про цю страшну подію. Відомості про повище подав нам 17. VII. 755 43 р. священик Василь Червінський з с. Сухівець Клеван- ського району. Подібна подія сталася 2. VII ц.р. в селі Губкові, Люд- випольського району Костопільської округи, де замучено священика Корницького і псаломщика Петрова і з іншими трупами замучених людей та з живими вкинуто до місце- вої церкви і спалено. Подібна подія трапилась і в селі Великих Селищах, того ж району; про це доніс нам 19. VII. 43 р. декан Межи- ріцького району Рівенського повіту. Вважаючи, що повищі методи заспокоєння людности з боку чинників влади в XX сторіччі переходять не тільки межі християнської моралі й етики, й загальнолюдської і нагадують часи жорстокого переслідування християн, маю за честь увійти з внеском до Вашого Високопреосвящен- ства, як до Голови Української Автокефальної Православ- ної Церкви, про доведення про повищі ганебні факти са- танського нищення людности через чинники поліційної влади до відома генерал-комісара Волині й Поділля зі зложенням при цьому від імені українського автокефаль- ного єпископату в генерал-комісаріяті рішучого протесту проти такого нелюдського обходження з українською пра- вославною і чеською людністю. Зо святими за Вас молитвами і синовною відданістю позістаємо (+) П латом, Єпископ Рівенський Опубл. у статті: Роман Рахманний «Українські Лідіце» у ж. «Наш шлях» ч. 5-6, Фюрт-Нюрнберґ, 1945, липень. 756 СПОГАДИ ПРО РОЗСТРІЛЯНИХ НІМЦЯМИ СВЯЩЕНИКІВ 15 жовтня 1943 р. німецьке гестапо розстріляло в Рівному визначного українського православного діяча о. Миколу Малю- жинського. Його життя і трагічну смерть описав у 1948 р. проф. І. Власовський. ( Уривки). [145] СВЯЩЕНИК МИКОЛА МАЛЮЖИНСЬКИЙ О. Микола Малюжинський, син священика у м-ку Лю- барі на Волині (східньої частини, що залишилася під біль- шовицькою владою), юнаком залишився сиротою; батьки його були замордовані більшовиками. Йому вдалося втек- ти через границю до Польщі; в Крем’янці ним заопікувався єпископ Симон. Юнак був прийнятий до Волинської ду- ховної семінарії, після скінчення якої, будучи священиком, поступив на студії православної теології при Варшавсько- му університеті. І в семінарії і на Відділі теології визна- чався Малюжинський своїми успіхами в науках. Будучи студентом, належав до Української Студентської Громади в Варшаві. Магістерська дисертація Малюжинського при- свячена була Требникові митрополита Петра Могили. Своє пастирське служіння о. Микола проходив на Во- лині в с. Тилявці, Крем’янецького повіту, в м-ку Ланівцях, того ж повіту і в с. Кримні, Ковельського повіту. Восени 1934 р., о. Малюжинський був уже не тільки на