Мартирологія Українських Церков Т. 1

я Мисечко- Каркоць. (Уривок). Мій брат Володимир був найстарший з-поміж шести хлопців у нашій родині. Ще з молодих літ Володимир призначив своє життя на служіння Богові й людям. Тяжко йому приходилось у революційний час здобувати середню освіту, після якої вписався до духовної семінарії. По за- 761 кінченні семінарії його висвячують на священика, і він дістає першу парафію на Поліссі. Як настоятель, повністю віддається праці у розбудові Української Православної Церкви та в усвідомлюванні місцевого населення. Своєю працею о. Володимир скоро звернув на себе увагу не тіль- ки своїх ієрархів, але й польського уряду, який почав приглядатись до братової роботи. Коли поляки почали робити наступ на УПЦ на Волині і почали православні церкви перетворювати на костьоли і заводити у від віку православних селах унію, тоді о. Во- лодимира, як дуже доброго проповідника було вислано у село Жабче, в якому уже відбувалась кривава боротьба за церкву. Уніяти, що були в юрисдикції польського като- лицького біскупа Адольфа Шльонжка, відібрали православ- ну церкву і так вона переходила з рук до рук, навіть були жертви в людях. Отець Володимир закликав вірних опа- м’ятатись, пригадував їм, що вони лише учора були дітьми однієї Церкви, а сьогодні готові себе взаємно нищити, то чи це на користь Церкві чи вірним? Якось знов православним вдалося перебрати церкву у свої руки, але вийти безкарно уже не могли, бо до цього втрутилась польська влада, і поліція оточила церкву. Про- сидівши у церкві з вірними якийсь час, о. Володимир зо- дягнувся в ризи, взяв св. Дари в руки і вийшов з церкви разом з процесією. В такий спосіб він порозводив вірних по хатах, рятуючи їм життя. За ведення культурно-освітньої роботи у школі й поза нею, міністерство освіти остерегло його, як рівно ж віді- брали у нього дотацію-винагороду за навчання у школі релігії, бо його робота була проти Жечіпосполитої Поль- ської. Але брат був задоволений, що влада не заборонила йому викладати релігію у школах, бо не за гроші він був патріотом, а добрим працівником у Божому винограднику. Після розгрому радянською владою УАПЦ, місцем осідку Українського Православія стає Волинь. Церква на Волині бере на себе відповідальну ролю дбати про її роз- виток і про захист вірних, не дивлячись на дуже неспри- ятливі й небезпечні обставини. Православні священики про- вадили освідомлюючу працю серед населення, а особисто серед молоді. У П Церква відіграла величезну ролю в ду- ховному й національному житті своїх вірних. Після розпаду Польщі, Волинь опинилась під «опікою» Сталіна, який уже мав досвід, як розправлятися із вірними, духовенством та ієрархами Української Православної Цер- 762 кви. Тому то й не диво, що населення Волині чекало на війну, бо сподівалось, що західньо-европейська культура, буде більш цивілізована від східньо-варварської, що німці будуть людьми. Одначе, дуже скоро німці показали своє справжнє обличчя, вони дуже скоро звернули увагу на