Мартирологія Українських Церков Т. 1

УАПЦ, яку очолював митр. Полікарп, вороже поставились до неї і ставили різні вимоги, тоді, коли до Автономної Церкви, очоленої митр. Олексієм, таких вимог не ставили. У великому хаосі, заколоті й непевності приходить го- резвісний, кривавий 1943 рік. Брат уже був протоієреєм і деканом Локачівського р-ну, але після поділу на Автоке- фальну й Автономну Церкву, Блаженніший митр. Полікарп переніс о. Володимира до м. Горохова, щоб не допустити автономістів перебрати у свої руки православну церкву. Отець Володимир мав дар слова і вмів ним орудувати, тому за Польщі їздив боронити церкву у с. Жабче від унії, а тепер до Г орохова. У Горохові німці відразу слідкували за працею брата і відразу йому, як священикові поставили вимогу, щоб він з амвону закликав українську молодь їхати до Німеччини на роботу. Від такого заклику о. Володимир категорично від- мовився, при тому вказуючи німцям на їх поведінку до тих робітників. Його тверда постава обурила німців і вони почали погрожувати братові. Може ще й тому, що у Го- рохові почали творити різні курси для молоді. Кожної неділі під час Служби Божої св. храм був ущерть заповнений вірними, але поміж ними були і юди, які точно стенографували палко виголошені о. Володими- ром патріотичні проповіді до вірних і пересилали їх до генерал-комісаріяту в Луцьку. Незадовго брата покликали до генерал-комісаріяту і спочатку дали йому добрий виговір, а потім почали пере- читувати його проповіді і обвинувачувати, що він підбу- рює український народ проти німецької влади. Від своїх слів о. Володимир не відмовився. Розмова закінчилась тим, що братові з місця заборонили повернутись назад до Горохова, де була дружина і троє діток. Окрім того, він не мав права бути ближче, як 50 кл. у радіюсі від Г орохова. З такими новинами о. Володимир повернувся до ми- трополичої канцелярії. Високопреосвященніший митропо- лит Полікарп відразу переносить його до Рівного, де він стає членом Єпархіяльного Управління при владиці Пла- тонові. Мабуть буде на місці згадати, що 43 рік був роком 763 цілковитого знищення Волині. Арешти відбувались по всій Волині. В першу чергу ув’язнювали інтелігенцію, потім провідних людей не тільки по містах але й по селах, а відтак почали арештувати і священиків. У половині липня 1943 р. була масова чистка. Тоді навіть члени Адміністра- тури при митр. Полікарпові були арештовані й відвезені до рівенської в’язниці. У самому Рівному, забрали багато інтелігенції, як закладників, серед них і о. Володимира. Німці використовували в’язнів і закладників, як фізичну силу для ремонту мостів, доріг, залізниць і т. д. Камери в яких тримали закладників були малі, але в них тримали по ЗО осіб, вони всі мусіли стояти, сісти могла тільки одна людина. Отця Володимира до праці не брали, він залишався замкненим у камері. Його дружина, через працюючих за- кладників довідувалась про стан здоров’я брата і переда- вала йому передачі. Але у Рівному стається інше нещастя: хт