Мартирологія Українських Церков Т. 1

ось з упістів зробив засідку на працівника райхскомісаріяту і за ту за- сідку було заплачено великою ціною. Першими були роз- стріляні прот. Микола Малюжинський, член Адміністра- тури УАПЦ і прот. Володимир Мисечко, член Єпархіаль- ного Управління у Рівному. Це було у половині жовтня 1943 р. Решту в’язнів, числом між 600 і 700, тягаровими автами вивезено за Рівне на передмістя, де уже була при- готована одна велика яма-могила. Там їх постріляли, об- лили бензиною і спалили. Щоб заховати той жах, могилу зрівняли з землею а біля неї поставили варту, щоб нікого не допустити до могили. Коли братова Анастасія довідалась від закладників про трагедію її чоловіка, вона повернулась додому і на очах іншої паніматки посивіла з горя. Надія Мисечко- Каркоць «Українське православне слово», ч. 10. — Бавнд Брук, 1985, жовтень, стор. 17-19. Уривок із спогаду «Пам'яті моїх дорогих братів-мучеників». 764 ПЕРЕД ВИХОДОМ З РІДНОЇ ЗЕМЛІ ЗВЕРНЕННЯ СОБОРУ ЄПИСКОПІВ УАПЦ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В 1944 РОЦІ Весною 1944 р. ієрархія УАПЦ була примушена покинути Україну. Майже всі українські землі були знову окуповані біль- шовицькими військами. Перед виїздом на еміграцію українські владики звернулися спеціяльним архипастирським Посланням до українського народу. (Подасться з деяким скороченням.) [ 147 ] СВ. СОБОР ЄПИСКОПІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ До Всечесного духовенства, побожного чернецтва й боголюбових вірних, в Україні й поза Україною сущих. СОБОРНЕ АРХИПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ «Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і на віки». (Пс. 11,8). « Хто витерпить до кінця, спасеться». (Мт. 24, 13). Побожний народе український! Багато разів на протязі Твоєї довголітньої історії від- чував Ти на собі слова Великого Пророка-Поета: «Не од- наково мені, як Україну злії люди присплять лукаві і в огні Її окраденую збудять», бо не перший раз зустрічає Тебе лиха доля. Клювали Тебе колись хижі дикуни — степовики; клює Тебе й сьогодні червоний північний крук. 765 Як Прометей, стоїш Ти прикований до скелі, і з Твоїх зранених грудей стікають ніби останні каплі крови. «Та не вб’є душі живої й слова живого, воно знову оживає й сміється знову». Не заклювали Тебе степові хижаки, не заклює Тебе й червона московська потвора. Страшне лихоліття, разом зі всім людством, пережи- ваєш Ти сьогодні. Боротьба двох світів, що триває нині, відбувається головним чином на Твоїх «ланах широкопо- лих». Вона принесла Тобі руїну матеріальну й духовну, бо знищені Твої найкращі цінності. Хресна доля, що знову прийшла до Тебе, наш Много- страдальний Народе, наповнила наші серця сумом, бо зна- ємо, що віра в Бога знову буде причиною до знущань і переслідувань зі сторони безбожників-комуністів, що на протязі 23 років закривали Твої святі церкви, обертали їх на клюби, театри, кіна, або й зовсім руйнували; мощі святих, образи й інші християнські святощі прилюдно зне- важали; усі християнськ