Мартирологія Українських Церков Т. 1

справу прикрити. Проте, прикрити їм не пощастило, але відтягти цю справу вони спромоглись аж до березня 1922 року, коли ми взяли ключі від Миколаївського собору. Тяжка, клопітлива й марудна була справа добування цього собору для українців від «пролетарської»» влади, та ми все перемогли, і ключі від собору були в моїй кишені! ♦ * * Церковне життя після революції пішло особливими шляхами. Разом з імператорським престолом полетіла в криваву яму революції і його головна підпора, церковна ієрархія, чорне духівництво, яке так дуже закорінилося в Україні впродовж 230 років, було надто збентежене такою несподіванкою, як і багато дехто тоді думав, що це на якийсь короткий час така буря скоїлась, почали шукати виходу. Зараз же по революції, після скинення царського престолу, виникає другий престол — патріярший, на чолі якого становлять патріярхом Тихона (Белавіна). Очі всіх чорносотенців звернулися до патріярха, але... часи середньовіччя минули, віруючих фанатиків уже не бу- ло, а голими формами та канонами проти революції нічого не вдіяти. Найбільша частина безбожного «духівництва» зняла з себе «сан» і пішла служити вірою і правдою новому панові, друга частина теж пішла туди ж, не знімаючи «са- ну». Почали засновуватися «нові» Церкви: «Жівая Церковь», «Автономная Церковь», а найбільш реакційні «духівники» трималися «тихонівської Церкви». Велика частина цього «духовенства» виїхала в безвість. Але спроба закріпитись хоч будь-як на своєму становищі примусила їх скликати Собори, яких в Україні не було майже триста років, але, що то були за собори? 17-18-ті роки... в моєму домі порідшало «духівництва», уже відомостей про заміри «вла- дик» я не маю, та й самі «владики» зникли з Харкова. Провід у свої руки взяв протоієрей Благовіщенського со- бору. Та цей «провід» був слабенький. Тим часом, за вели- чезною розрухою тих тяжких часів почали долітати з Києва вістки, що там заснувалась Всеукраїнська Право- славна Церковна Рада, яка веде розмови про відродження української Церкви, за духом і правилами давніх часів. Після довгих митарств одна з таких вісток попала й до мене; прислав її Ночвин, який був тоді на чолі кооперації. 76 На зборах батьків учнів гімназії, було зачитано цю ві- дозву. Не треба казати про те, що всі, як один, прийняли цю вістку близько до серця. Зразу був обраний уповно- важений по цій справі, вибір випав на мене. ... А де ж священик, що служитиме українською мовою? Такого нема, треба їхати до Києва. Послали людей до Києва, а там сказали, що зараз нема кого до нас послати, але невдовзі у вас буде священик. Так обіцяли, але той недовгий час тягнувся ще цілий рік. Багато було боротьби і на верхах і в низах. «Свобода» відразу показала себе дуже гострою проти релігій взагалі, а проти української Церкви особливо. Робітники з різних виробень, що брали активну участь в національному русі, особливо в цей мо- мент, коли їхні товариші були на верхах у владі, значно допомогли нам у тій безк