Мартирологія Українських Церков Т. 1

віл. Коли ж вірні розпочали роботу й було обмуровано дві стіни, сталося цілком несподіване. Далі цитую уривок із скарги, яку глобинські вірні надіслали до різних компе- тентних органів влади. Тут сказано: Раптом опівночі з ЗО на 31 липня 1971 року з’явився голова сільради Кириленко С. А. в супроводі міліціонера й 20 ком- сомольців із спеціяльно зробленими в колгоспній кузні ло- мами. Сам Кириленко С. А. постукав до господині в вікно, збудив її, сказавши, хто він (господиня його впізнала) і додав: «Ти не турбуйся і спи спокійно, а ми робитимемо свою спра- ву». І почала здригатися хата від сильних ударів. Господиня з жахом відчинила двері, хотіла вибігти з хати, але в дверях схопив її за руки міліціонер і наказав, щоб вона не сміла кричати й поводилася сумирно. На питання господині, чому цей погром провадять уночі, а не вдень, відповів: «Вночі ніхто з людей не побачить», а її [вони] затримують, щоб вона «не почала кричати на вулиці й не впізнала тих, хто бере участь у цій справі». Назва такої «операції» — середньовічний татарський напад наприкіці XX сторіччя. 20 комсомольців під керівництвом члена компартії, го- лови сільради Кириленка С. А. здійснили добрячий по- гром... Були цілком зруйновані обидві законно збудовані цегляні стіни, а в самій глиняній будівлі було зроблено кілька дірок. Пригадую, наступного дня вранці, після описаних вище нічних подій, у моєму кабінеті сиділи члени глобинської релігійної громади, старші чоловіки, бувалі фронтовики, і плакали ридма. Я чим міг допоміг їм. З неймовірно великими трудно- щами все ж пощастило обмурувати цеглою молільний дім. Для остаточного ремонту залишилося небагато: зняти з будинку солом’яний, давно зігнилий дах і вкрити будинок шифером, що лежав тут таки. Здавалося, що здоровий глузд ось-ось візьме гору. Та не так сталося! У цій скарзі далі сказано: «Після всіх людських поневірянь Кириленко, повернувшися з відпустки, наказав РБУ [ремонтно-будівельне управління] 782 забрати назад увесь будівельний матеріал, виданий для капі- тального ремонту будинку Бодакової Е. А. та повернути гос- подині сплачені кошти. 16 серпня, в час відсутности господині (була в колгоспі на роботі), РБУ вивезло з П двору 58 листів шиферу, призначеного на покрівлю хати». Ремонтні роботи знову припинилися. І лише наприкінці 1973 року, вже перед зимою, вірним пощастило вкрити молільний дім старим даховим залізом, купленим десь «на боці». Із вищесказаного видно, що навіть найменша, сказати б, нікчемна робота — ремонт звичайнісінької сільської ха- тинки, в якій розмістився молільний дім, — вимагає від вірних величезних зусиль, аби подолати всі ті перешкоди і перепони, які їм іноді ставлять місцеві представники влади. Глобинській релігійній громаді довелося три довгі і тяжкі роки роботи те, що за нормальних обставин можна було здійснити за три дні. Я часто питаю себе: «Чому це? Для чого? Кому це вигідно?» Але, можливо, це якесь непорозуміння, прикра помилка,