Мартирологія Українських Церков Т. 1

теля, такою вона залишилася й тепер, але порівняйте людські взаємини часів поганського Риму з взаєминами XX сторіччя і ви побачите, що за минулі часи людство стало незрівнянно людяніше, і тепер вже неможливим є влаштування ігрищ з пусканням живої людської крови, як бувало колись у Колізеї на ви- ставах боротьби ґлядіяторів. Хіба європейська цивілізація завдячує не християнству утвердження принципу рівности усіх людей з народження, незалежно від расової чи національної ознак, від соціяль- 813 ного і службового стану та незайманість людського життя і свободи? Хай би в церкві ваша душа не відразу пройнялася бла- годійним почуттям єднання з космічною духовною силою і на іконостасі ви побачили перед собою не Христа-Бога, а Христа-Сина Божого — Людину, і тоді, хіба ви не відчули б радісної вдячности до Того, Хто задля інших людей, задля добра і спасіння їх пішов на смерть? Подумайте: Він — Людина — і мав таке ж тіло, такі ж почуття і відчуття, що й ми, але не пересічна особа, що вся зав’язла у тенетах своїх матеріальних та чуттєвих бажань, а Людина високих ідеальних прагнень боротьби за справедливий лад, у якому багатий не принижував би бідного, сильний не знущався б зі слабкого, владоможний не збиткувався б з простого; він хотів суспільства, в якому менше було б жорстокости і більше людяности і співчуття. За ідейну крамолу, за інак- шедумство Його потягнули до відповідальности й вима- гали зречення в заміну життя. Він не зрікся своїх ідеалів — і пішов на смерть. Чуєте, — перед вами — Людина, що за ідеал загальнолюдського добра пішла на смерть! Не може бути, щоб ви не схилили голову перед такою Людиною, бо не може бути, щоб ви були неспроможні відрізнити мізерну нікчемність від могутньої індивідуальности! Коли б ви зайшли до церкви без ненависти до інако- думства, а з прихильністю до свого ближнього і стали посеред інших таких же доброзичливих громадян, тоді мерехтіння свічок перед образом Ісуса Христа — посланця Бога-Отця і пречудовий спів (якого ви ніколи не чули в житті ні в радіо, ні в театрі) поступово звільняли б вашу голову від недобрих намірів і спрямували б ваші думки все вище і вище — туди, де людська сутність уподібню- ється Божій і де починається безслівне спілкування люд- ських душ з всесвітнім Духом. О, якби ви були незлобиві! Тоді ви б зазнали щастя, якого досі ніколи не зазнавали. Це щастя відбувається у площині людської духовности, а не її тілесної частини, і вам, огрубілим матеріалістам, лед- ве чи відоме. Для нас людина — суспільна істота, що майже пов- ністю вичерпується матеріально, тобто фізіологічною сут- ністю. І ви думаєте: достатньо людей нагодувати, вдягнути й забезпечити помешканням, як не стане незадоволення і на землі настане справжній рай. Шістдесят років ви вірите в цей постулят і постійно його пропагуєте. А тим часом людина ніколи не була тільки фізіологічною істотою (сус- пільною твариною). Символ слів: «Людина створена за 814 образом і подобою Божо