Мартирологія Українських Церков Т. 1

ю» в тому й полягає, що людина завжди мала часточку того, чим є Бог і що єднає її з Богом — інтелект, велику сферу духовного життя. Ви цьо- го не добачали. Ви бачили зовнішнє, що єднає людину з твариною — тіло. І тому постійними розмовами про ма- теріальність світу і людини та невпинною боротьбою про- ти віри в Бога, ви не розвивали в людині людське, а примітивізували її. Витісняючи віру, нічого не можна дати народові нато- мість. Теорії (марксистська, марксистсько- ленінська чи яка завгодно інша) неспроможні витіснити віри з тієї причини, що в більшій частині свого змісту вони йдуть у різних площинах і не можуть загалом діяти одна на одну. Із усього об’єму віри тільки теологія є теорією і, перебуваючи в одній площині з будь-якою іншою теорією, може взаємно діяти одна на одну. Марксистсько-ленінську теорію і релігійну теорію (тео- логію) породжує мозок в процесі мислення. Вони обидві — виплід думальних зусиль мозку. Як породжені одним і тим же апаратом за допомогою одних і тих же логічних законів і категорій, кожна з них має можливість доводити свою правоту та помилковість іншої. За багато сторіч цієї теоретичної боротьби атеїсти вказали на чимало хибних тверджень теологів. Теологи, в свою чергу, находили чи- мало хибного в усіх соціальних теоріях. Очевидячки, ця теоретична боротьба триватиме вічно, бо вічний є неспо- кійний людський розум у пошуках нерозв’язаних питань. Проте, віра в Бога народилася не від теоретичних здіб- ностей людей, — ці здібності лише потім були використані для обґрунтування або спростування віри, — і тепер віра в Бога, як потойбічної незбагненної сили, тримається не на теологічній теорії, і тому ніяка інша теорія її спростувати не може. В основі віри численні таємничі явища, випадки, що їх людина відчуває власною душею. Вона в емоційній та ірраціональній сферах. Численні барвисті обряди й зви- чаї може й небагато мали в собі раціонального, але вони впродовж довгих сторіч розвеселяли душі українців, прим- ножували їхні емоції і робили їх тоншими, багатшими, в результаті збагачувався увесь духовний світ людини і ро- бив її кращою. Ця емоційна вишуканість і багатство про- сякали в щоденний побут наших пращурів і почасти від- дзеркалені в піснях неперевершеної духовної краси. Через примітивне уявлення про людину, ви й проти віри повели боротьбу не проти її суті, а проти її проявів — проти Церкви, духівництва, обрядів та звичаїв. У цій сфері ви 815 зробили надзвичайно багато: знищили старовинну обрядо- вість і створили духовну пустку. Ваше: «Бога нема! Бога нема! Бога нема!» та «Боротьба! Боротьба! Боротьба!» — не може втамувати спрагу за теплом, тихим словом, за людяністю взаємин, за відпочинком від безконечного стра- ху й напруженого бігу в нікуди, і люди — подивіться скільки їх — топлять свій сум у чарці; молодь кидається у розпусту; сім’ї розпадаються, а частина людей поверта- ється до віри в Бога. Зайдіть і ви, наприкінці, до церкви, цієї старої-старої церкви.