Мартирологія Українських Церков Т. 1

Ви знаєте, що таке церковний Різдвяний спів? О, ви не знаєте! Він підхоплює душу на свої чарівні крила і несе вище й вище. Ви поступово забуваєте оточення, забуваєте своє тіло, і душа, звільнившись від пут бажань тілесних, наповнюється вщерть якимись духовними чарами, якимось солодким блаженством. Воно захоплює і в бурхливому напливі радощів ледве стримуєш сльози, душа досягає най- більшого єднання з середовищем Господнього духа й чер- пає з нього все те піднесено-прекрасне, що очищає і під- носить людину понад її матеріальні й тілесні жадання і творить з неї справжню людину, яка відчуває прекрасне і сама хоче стати кращою; яка задля блага інших здатна підійматися до розуміння і прощання слабкостей людських і свого ближнього, здатна на зло його відповісти добром і тим самим зменшити загальну кількість зла на землі і подати приклад взаємин, що мали б утверджуватися пов- сюдно в міру просування людей від варварства до гума- нізму, від нав’язування всім і кожному одного і того ж способу мислення, до визнання правомірности багатьох способів мислення і багатьох форм розвитку людства на шляху безконечного руху до Бога, як безконечного піз- нання Його через Його творіння. Внутрішнє оздоблення храму і образ Христа, і святко- вий спів — усе сприяє медитації на споконвічні теми життя і смерти, швидкоплинности часу і нашої тимчасовости на землі, і вічности там, за межами нашого теперішнього «я», де не гине і мала часточка духу, але, взявшись звідти, туди й повертається, відповідно трансформувавшись за період земного буття... (Ба! медитації знов перервано — ліворуч хтось просував свою руку знову вверх аби перехреститися і тягнув догори мій лівий рукав. У двері ще хтось зайшов і сотня людей справа потиснула один одного, щоб якось дати йому місце, а місця вже не було і люди стояли так тісно, як в автобусі: руки спущені, тулуби виструнчені і так щільно притиснуті 816 ОДИН ДО ОДНОГО, 1 ЧОЛОВІКИ 1 жінки, що просто неможливо ворухнутися. Багато хто, щоб мати можливість перехрес- титися, тримав руку на вилозі пальта, не опускаючи її донизу. А через те, що весь час хтось заходив, хтось пода- вав із задніх рядів свічку і її передавали понад головами, аби поставити перед іконою, та подеколи служники про- биралися з тацями крізь гущавину й православні тягнулись через плече один одного, щоб покласти для церкви свою лепту, товканина була постійна. Це відвертало увагу і дра- тувало). Чернігів — старовинне місто з давніми релігійними тра- диціями. Це тут наші пращури від самих початків хрис- тиянства споруджували храми, що захоплювали і наш на- род і чужинців своєю архітектурною довершеністю та чу- довим оздобленням. Перед їхньою красою зупинилася була й рука татар і поляків, росіян і німців — усіх зайд. Тільки не зупинилася рука ваша, і як у добу середньовічного мра- кобісся релігійні фанатики спалювали дорогоцінні ману- скрипти тільки тому, що в них щось суперечило їхньому уявленню про суть релігії, так ви