Мартирологія Українських Церков Т. 1

ереслідувати! Урешті-решт ми хочемо зовсім небагато — відкриття ще однієї церкви в місті. Задля торжества законности і справедливости, я прошу вас це зробити! Лютий 1977 Юрист Левко Лук ’яненко, член Української громадської групи сприяння виконанню в УРСР Гельсінкських угод Опубл. у кн.: «Зупиніть кривосуддя! Справа Левка Лук’яненка». — В-во «Сучасність», 1980, стор. 86-91. 818 ПОДІЇ НАВКОЛО ПОЧАІВСЬКОІ ЛАВРИ У 1962-1984 РОКАХ ЗВЕРНЕННЯ ДО ЗАХІДНІХ УРЯДІВ, ЦЕРКОВ І ХРИСТИЯН У СПРАВІ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ЧЕНЦІВ І ВІРНИХ ПОЧАЇВСЬКОЇ ЛАВРИ В кінці 50-х і на початку 60-х років, за урядування М. Хру- щова, в Радянському Союзі панувала відлига, яка відкривала значно ширші, ніж за сталінських часів, можливості національ- ного, культурного та інтелектуального розвитку. Але ці по- легші аж ніяк не стосувалися Церкви : фактично в цей період вона зазнавала найсильніших у повоєнний час переслідувань. Влада зокрема скерувала вістря своєї кампанії проти Почаїв- ського монастиря — одного з найбільш відомих духовних осе- редків Православної Церкви на Україні. Наведені нижче два звер- нення до Заходу з проханням про допомогу, написані в 1962 і 1963 роках ( правдоподібно тими самими авторами) змальову- ють темну картину переслідувань, що їх зазнавали ченці і вірні в Почасві. [ 152 ] ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ, ДО ГОЛІВ УСІХ УРЯДІВ СВІТУ, ДО НАСТОЯТЕЛІВ УСІХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ І ОБ’ЄДНАНЬ, ДО ХРИСТИЯН УСЬОГО СВІТУ СКАРГА Всі православні християни нашої країни дуже прохають Вас, дорогі панове, Святійші Владики, брати у Христі Ісусі, розглянути наші голосіння і ухвалити вирішення; зобов’я- зати уряд нашої країни дати свободу релігії, припинити 819 посягання на святу Почаївську Лавру і її поселенців. До цього часу тут притискують християн, розганяють монахів. Лише за останній рік, 1962 рік, із Лаври виселено коло 70 монахів, тобто більшу і основну частину. Як уже повідом- лялось раніше, виселення відбувалося із жахливим знущан- ням органів КДБ (Комітет державної безпеки) і міліції. Монахів арештовували, віддавали під суд, кидали в лікарні, били до смерти. До християн — прихожан і прочан — застосовувались такі ж і подібні заходи (раніше ми зупи- нялись більш детально, а тепер коротко нагадуємо). Ми, а також монахи, скільки могли, протиставились невірним, варварським методам боротьби з релігією і звер- тались із скаргами до все вищих організацій, але, як ви- явилось, на наші скарги і моління ніхто не звертає уваги, поки світова преса трошки примусила зменшити натиск комуністів. Та своєї діяльности вони не зупинили, вони продовжують закривати церкви, руйнувати і нищити. В Почаєві не припиняється перевірка пашпортного ре- жиму, продовжують ходити по квартирах шукати прочан. Кожний мешканець, який молиться у Лаврі, знаходиться на спеціальному обліку, у вікна квартир вечорами міліція шпурляє каміння, а як на одинці піймає на вулиці, поб’є і пограбує. В перших числах грудня до Поча