Мартирологія Українських Церков Т. 1

а тепер ми з вами розмовляємо, просимо, не слухаєте нас, будемо вживати заходи». Почали шукати, щоб до чогось прискіпатися, ходили в недільні і святкові дні великими групами до Лаври, робили облави і перевіряли, нібито без пашпорта, у багатьох відбе- руть пашпорт і випишуть та виганяють з Лаври. В будні дні щодня далі викликають в міліцію. Максімов завжди прино- сить список з призначенням, кому в яку годину з’явитися. Одного разу я служив акафіст Божій Матері, приходить благочинний отець Владислав і каже: «Скидай ризу і йди зараз в міліцію, тебе викликають на 1 1 годину». Я примушений був покинути молитву, перервати бого- служення і йти в міліцію, слухати мораль. Іншим разом викликав і Максімов і з ним було ще шість працівників міліції, відібрали мої ключі келії і сказали — виїжджай, більше тебе в келію не пустимо. Потім викликали члена Духовного Собору архимандри- та Самуїла (намісник архимандрит Севастіян був тоді за- арештований) і кажуть йому: «Дайте йому грошей (пока- зуючи на мене) і нехай завтра виїжджає з Лаври». Я кате- горично відмовляюсь, що нікуди не поїду. Тоді вони ви- кликають благочинного ігумена Владислава і кажуть йому, щоб він завтра викликав автомашину, навантажив мої речі і відіслав мене на батьківщину. Я знову повторив, що нікуди не поїду і не міг витри- мати таких знущань, сльози самі почали литися, почав плакати. Так мене тримали три години, а потім під кон- воєм повели до Лаври до намісника. їх було шестеро. Намісникові те саме кажуть, щоб завтра відіслав мене на батьківщину. Я почав плакати, вони насміялись з мене, капітан Максімов віддав ключі від моєї келії, і вони пішли. Я такого страху витримувати не можу, я хвора людина, тільки скажуть — іти в міліцію — відразу серце розри- вається, у мене вада серця і від таких викликів здоров’я зовсім занепало. Вони мене мало що не замучили. Так викликали до вересня місяця. А 1 вересня я ледве, чудом Божим, лишився живим. Я проходив послушництво в кухні, носив з комори дрова в кухню. Чую, у дворі Лаври гудуть вантажні автомашини. 833 Я присів біля дров і тихенько сиджу. Через якийсь час відкриваються двері комори, помітили мене і кажуть, що я ховався, а я присів біля дров і тихенько сиджу. Підскочили до мене два дужі міліціонери двометрового росту і повели мене до моєї келії. Я перелякався, там їх було вже чоловік 15, біля келії чергують 5 чоловік, замки вже поломані, двері відкриті, побачивши, що мене немає, почали мене шукати і знайшли в коморі. В келію заходять 15 чоловік міліції. Капітан Остапенко відразу каже, щоб я давав паш- порт. Він забрав мій пашпорт і наказує, щоб я за 5 хвилин вибрався з келії. Я кажу, що нікуди не збираюсь. Мене призначили служити Службу Божу, тижневу, в церкві Пе- черній і мені тепер треба буде йти до церкви. Це було в суботу 1. IX пополудні біля 3-ої години дня. На мене почали сильно кричати, і я почав плакати. Капітан Оста- пенко дає наказ міліції винести мої речі. Я крізь сльози