Мартирологія Українських Церков Т. 1

9 року визнав необхідним проголосити автокефалію Української Православної Церкви. Увесь пра- вославний український нарід і велика частина духовенства визнала українську Церкву автокефальною і непідлеглою московському патріярхові. В числі інших громадських товариств, разом з усім українським народом, автокефалію нашої Церкви україн- ської підтримує і... (підпис). Працюючи на користь православної віри, просить Ваше Святійшество благословити його труди і всю церковну справу на Україні. Благослови, богомудрий Отче, своїм святим патріяр- шим благословенням, Богу на славу, вселенській право- славній вірі на користь, Автокефальну Українську Право- славну Церкву. За канонічність цієї автокефалії стоїть славний богословський факультет Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету; він докладно з’я- сував це в поданій до Вашого святого Патріяршого Прес- толу записці, із змістом і побажаннями якої ми цілком погоджуємося і цілком підтримуємо їх. Нехай святий Царгородський Патріярший Престол і тепер підтримає наші всенародні зусилля оберігати Авто- 84 кефальну Православну Українську Церкву, як він допома- гав їй в часи діяльности наших славних Церковних Братств в XVI — XVII віках. Римський папський престол призначив на Україну свого легата — патера Джеконі. Благоволіть, Ваше Святійшество, теж призначити на Україну своїм представником єпископа, щоб він повсякчасно бачив нашу горливість до прадідів- ської православної віри і допомагав нам охороняти її в непорушній чистоті. Просимо також Вашого Святійшества не одмовити українському народові в хіротонії православних українсь- ких єпископів, коли буде надіслано до Патріяршого Прес- толу обраних нами кандидатів. Батьківська ласка Вашого Святійшества до синовнопо- кірної Церкви української оживотворить працю її, скріпить будову її і тісними узами знову зв’яже її із Святим Патрі- яршим Престолом Царгородським на віки віків. Просячи Ваших святих молитов і всесильного патрі- яршого благословення, залишаємося назавжди покірли- вими синами Вашого Святійшества. Перед, з: «Прохання до Патріярха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву». — Тарнів, Благодійне в-во «Українська Автокефальна Церква», 1921, стор. 1-14. 85 РОЗДІЛ II СОБОРИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 1921 — 1930 СОБОРИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (1921 — 1930) Завершенням руху за незалежність Української Православної Церкви, який розгорнувся з поваленням царату і початком україн- ської національної революції, був Перший Всеукраїнський Пра- вославний Церковний Собор 14-30 жовтня 1921 року в соборі св. Софії в Києві. На той час православні українці вже виразно засвідчили свою волю жити самостійним церковним життям, мо- литися своєю рідною мовою. На Собор прибуло до 500 делегатів з усієї України, серед них такі визначні діячі українського націо- нально-церковного руху, як прот. Василь Липківський, прот. Нестор