Мартирологія Українських Церков Т. 1

ця найдорожчу пам’ятку про історичну минув- 888 шину його народу і Церкви. Вони всі зруйновані й заорані, а дорогий камінь з надгробних пам’ятників вивезено, пе- реважно до Москви, на прикрасу нових урядових будинків. Все вище перечислене — це лише загальний погляд на Голгофу Української Православної Церкви під москов- ською окупацією. Коли ж йде про методи нищення Укр. Православної Церкви, як організації людей, об’єднаних в ім’я Христа, то вони тотожні з тими, що їх Москва вжи- вала для фізичної ліквідації українського народу. По від- ношенню до членів Української Православної Церкви вжи- валося так само найогидніші методи народовбивства, як вживалось їх в 1932-1933 рр. під час штучного голоду, який забрав понад 6 мільйонів людських жертв, або в 1937 р., коли розстріляно тисячі українських селян, робітників і інтелігентів, а сотки тисяч вислано на певну смерть до таборів примусової праці. Проте, не зважаючи на силу руїни і страждань, яких зазнала Українська Православна Церква від московського уряду і комунізму, вона й далі в очах Москви залишилася страшним і небезпечним ворогом. На доказ цього тверд- ження нехай послужить слідуючий факт. Знаючи силу українського стремління до волі й суве- ренної державности, і відчуваючи без перерви силу україн- ського спротиву, Москва робить все в границях її імперія- лістичних можливостей, щоб той спротив і те стремління притупити. Для цього, пару років тому дозволено Україні мати окремий державний прапор і гимн, дозволено на «окремі» міністерства, навіть на окремого міністра закор- донних справ (міністерство, якого в Києві ще досі ніхто не знайшов), щобільше — на окремого представника в Об’єд- наних Націях. Але... не вільно Україні мати свою окрему Церкву, з власною й незалежною від Москви ієрархією та власною організаційною системою. Як наслідок такого відношення Москви до релігійних потреб України, сьогодні на Україні вільно діяти лише й виключно апаратові Російської Православної Церкви, яка віками була слухняним знаряддям московської імперіяліс- тичної політики. Цей апарат на Україні підлягає безпо- середньо Московському патріархові Олексію, який явля- ється фактично лише однією з установ центрального ко- муністичного уряду СРСР. Його відпоручником на Україні, з правамц одноособового керівництва і відповідальности, являється комісар митрополит-екзарх, ім’я якого за радян- ським пашпортом — Іван Соколов. Він — родовитий ро- сіянин і великий ненависник українського народу. 889 Хоч як тяжко зводити до суми гору страждань Україн- ської Православної Церкви і її вірних дітей, проте — остан- ній факт зміцнює віру в те, що в невидимих тепер на Україні для людського ока мурах Української Православ- ної Церкви, як нераз бувало в минувшині під час наїздів азіатських орд, захована та непереможна сила українського духа, що напевно доведе і український нарід і його Церкву- мученицю до днів Великодня, днів Воскресіння. Мстислав Скрипник, Архиєпископ-