Мартирологія Українських Церков Т. 1

Канцлер Української Православної Церкви в США Опубл. у кн.: «Еі{>НДі ІШегіт Керогії оГ Неагіпдо Ьеїоге іЬе Беїесі Сот- тіїїее оп Соттипіїї Авкгєїїіоп». ^аїНіпЩоп, О. С., Ноияе оГ Кергезеп- іаііуеї, Еі(;Ніу-іЬіг<1 Сопкгєїї, 8есопсі Зєїїіоп, ІІпбег АиіЬогіїу оГ Н. Кєї. 346 апгі Н. Кєї. 438, 1955, стор. 249-253. Переклад з англійської, опублі- ковано в журн. «Українське православне слово», ч. 5. Бавнд Брук, Н. Дж., 1955, травень, стор. 14-15. 890 [179] МЕМОРАНДУМ ТЕГЕРАНСЬКІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ НА ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ З нагоди 20-ліття проголошення Організацією Об’єднаних Націй Загальної Деклярації Прав Людини (10. XII. 1948), в Теге- рані, Іран, відбулась у 1968 році міжнародня конференція для перегляду стану прав людини у світі. Представником УПЦеркви у С111А на цій конференції був архиспископ Мстислав, який передав Президії меморандум Собору єпископів Української Пра- вославної Церкви у США англійською мовою, в якому спочатку коротко згадано про ліквідацію У АПЦ, а потім детально зма- льовано сучасний стан релігійного і національного життя на Україні під комуністичною владою. Меморандум звертає увагу на те, що антинаціональні і антирелігійні заходи радянської влади є грубим порушенням Загальної Деклярації Прав Людини. ПРЕЗИДЕНТОВІ МІЖНАРОДНЬОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ 1968 РОКУ МАЙЛІС ПАЛАЦ, ТЕГЕРАН, ІРАН Ваша Ексцеленціє, Ми — ієрархія Української Православної Церкви, яка опікується релігійними потребами майже 300.000 право- славних українців в Північній і Південній Америці, з на- годи Міжнародньої Конференції Прав Людини, дозволяємо собі звернути Вашу увагу на грубі порушення Загальної Деклярації Права Людини, які шкідливо відбиваються на житті мільйонів наших братів в УРСР та в інших частинах Радянського Союзу. 1) Тоді, коли стаття 18 Загальної Деклярації забезпечує право на свободу думки, сумління та релігії, свободу від- крито виявляти свої релігійні переконання, мільйони наших 891 братів православного, католицького і протестантського ві- ровизнань позбавлені в УРСР свободи відкрито виявляти свої релігійні переконання шляхом будови власних церков, творення релігійних організацій, видання власних публіка- цій тощо. У випадках стремління до публічного вияву своєї релігійної приналежности, вони мають тільки одну мож- ливість, а саме — належати до державою контрольованої Російської Православної Церкви, яка, від часу постання радянського режиму, стала послушним знаряддям в руках атеїстичного державного апарату. Як наслідок, ієрархію Української Автокефальної Пра- вославної Церкви безжалісно ліквідовано в рр. 1928-1936, а їй самій заборонено дальше існування. Три митрополити, тридцять два єпископи і архиєпископи, тисячі священиків і мільйони вірних знайшли свою смерть у таборах приму- сової праці, або у слідчих в’язницях тайної поліції. Понад шість мільйонів українських селян загинули від голоду в 1932-33 роках, який зорганізувала Російська Комуністична Парт