Мартирологія Українських Церков Т. 1

ія, щоб зламати волю українського селянства та зму- сити його до участи в колективному господарстві. Майже таку саму кількість українських селян, на протязі ЗО років, було загнано до сибірських таборів тяжкої примусової праці. їхні церкви обернуто на антирелігійні клюби та гос- подарські склади, або цілком зруйновано. В цей спосіб неоцінені вікові релігійні та мистецькі пам’ятки знищено назавжди. 2) Тоді, коли стаття 15 Загальної Декларації забезпечує право на національність, а тим самим і на всі випливаючі з неї поняття, як мова, культура, звичаї, публікація книжок і інших матеріалів у власній мові, нашим братам в УРСР заборонено відправляти богослуження та видавати публі- кації їхньою рідною українською мовою. В потребі задо- вольнити й виявити свою релігійність, вони змушені від- відувати церкви, в яких уживається російська мова, та чи- тати «Журнал Московськой патриярхии», одиноку як досі релігійну публікацію в СРСР, яка друкується тільки росій- ською мовою. У відношенні до українців Російська Пра- вославна Церква являється ефективним засобом русифіка- ції. Тому заборона українцям мати власну українську Цер- кву, з рідною в ній мовою, та користати з традиційних релігійних практик являється перфідним порушенням зга- даної вище статті Загальної Деклярації. Хай нам буде вільно одночасно пригадати, що наша Українська Православна Церква, від початку свого існу- 892 вання в X ст., була головним джерелом і релігійного і загального (секулярного) знання між нашим народом. Впродовж століть вона широко опікувалась видавництва- ми, освітою, будовою монументальних архітектурних спо- руд та загального піднесення культури. Вся ця діяльність нашої Церкви була насильно припинена московським ко- муністичним режимом. 3) Тоді, коли статті 19 і 20 Загальної Деклярації забез- печують право на свободу думки і її вияву назовні та право на свободу вільних зібрань і організацій, православні українці в УРСР не мають права висловити свою думку в релігійних справах, бо за спробу виявити її їх чекають тяжкі репресивні заходи влади. Не мають вони також пра- ва вільно збиратись, щоб разом молитись, або творити власні релігійні організації. Це право свободи думки і її вислову назовні обмежено на Україні також у таких ділян- ках, як політика, мистецтво, наука, журналістика, освіта тощо. Масові арешти української інтелігенції в останніх роках підтверджують, що українці на власній землі не ма- ють прав, що їх забезпечено цими статтями. 4) Тоді, коли стаття 26, п. З Загальної Деклярації за- безпечує батькам вибирати форму освіти для своїх дітей, наші брати в УРСР не мають ніякого вибору і змушені посилати дітей до шкіл, в яких їх вчать войовничому без- божництву та в яких релігію висміюється. Оскільки україн- ським батькам заборонено законом оспорювати атеїстично зорієнтовану шкільну програму і систему навчання, релігію швидко усувається із свідомости молодої генерації. В ат- мосфері змагання між поглядами тих, що в