Мартирологія Українських Церков Т. 1

916 — Київську духовну академію; 1915 — висв. на свящ.; 1916-1921 — законов- читель у школах Умані, з 1917 — учитель, голова педагогічної ради, завідуючий середніх і трудових шкіл; VIII. 1921 — органі- затор української парафії при б. військовому соборі в Умані і її настоятель; 11. II. 1922 — висв. на Уманського єп.; 1924 — обраний на Катеринославського єп.; 1925 — повернувся до Умані; 3. IX. 1926 — обраний на заступника голови ВУК, а невдовзі після цього — на заст. голови президії ВПЦР; 1927 — обраний на Київського єп.; X. 1927 — на II ВПЦСоборі обраний на другого заступника Митрополита Київського і всієї України; XII. 1930 — після «Надзвичайного собору», на якому відновлено УПЦ, очолив Київську єпархію УПЦ; 1930-1934 — кілька разів заарештований, позбавлюваний права служити богослуження і виїздити з Києва; 1934 — примушений відійти від Церкви; пра- цював у Києві; 1937 — заар. і розстріляний або висланий з України; загинув в ув’язненні. Згідно з іншим джерелом, архиєп. К. Малюшкевич жив у Києві до вибуху німецько-радянської війни. Перед відступом більшовиків з Києва він був заарештований і розстріляний у київській тюрмі. Архиєп. МІХНОВСЬКИЙ ЮРІЙ (6. V. 1868 — 1937), архи- єпископ Чернігівський (1921-1922); нар. у с. Піщаному на Пол- тавщині, навчався в духовній школі, а згодом у Полтавській духовній семінарії, з якої був звільнений на четвертому році навчання; 1889 — вчителював у с. Піщаному; 1889-1891 — дяк у м. Іркліскі, а згодом у Домонтові на Золотонощині; 17. II. 1891 — висв. на диякона, служив у церкві архистратига Михаїла в Нових Санжарах, а згодом у Золотоноші; з 1895 — служив свя- щеником у с. Комарівці на Переяславщині, 1895-1908 — ус. Богданах на Золотонощині, а згодом у селах — Жовнині, і Буб- новській Слобідці; 1905 — опублікував статтю «Ответь на воз- званіє кь родителямь забастовавшихь семинаристовь»; учасник І ВПЦСобору; 28. X. 1921 — висв. на Чернігівського єп. і призначе- ний на архиєпископа з катедрою при Борисо-Глібському соборі у Чернігові;. 1922 — перенесений до Золотоноші, де організував повітову церковну Раду, яка об’єднала десять парафій УАПЦ; 1926-1927 — настоятель парафії у с. Порохівці на Золотонощині; 1932-1933 — заступає архиєп. К. Малюшкевича, як настоятель 945 київського св. Софійського собору, організує допомогу голодую- чим; 1934 — позбавлений рад. владою права служити і приму- шений відійти від Церкви; у вересні 1936 року ще жив у Києві, де був заарештований і розстріляний. Архиєп. ОКСІЮК ЙОСИП (9. IX. 1894 — 2. III. 1961), архи- єпископ Кам'янецький, а пізніше Лубенський, Полтавський і Мир- городський (1922-1929); нар. у с. Луковиська на Підляшші, нав- чався у духовній школі, 1914 — закінчив Холмську духовну семі- нарію, XII. 1917 — Київську духовну академію; кандидат бого- словія, викладач патрології; з 1918 — член Кирило-Методіїв- ського братства в Києві, а згодом у Кам’янці; з І. 1919 — приват- доцент, викладач історії християнської Церкви в Кам’янец