Мартирологія Українських Церков Т. 1

ь-По- дільському університеті, з 1920 — викладач загальної історії в Кам'янецькому ІНО, звідки був звільнений 1922; V. 1922 — висв. на свящ. УАПЦ; 4. VI. 1922 — висв. на Кам’янецького єп.; І. 1923 — VIII. 1923 — священнодіяч у Харкові, звідки переїхав до Лу- бень і був обраний на архиєп. Лубенського і Полтавського, а згодом і Миргородського; X. 1927 — на II ВПЦСоборі обраний на першого заступника Митрополита Київського і всієї України і члена ВПЦР; 1926-1927 — позбавлений рад. владою права на виїзд поза Лубни і Миргород; з 1928 — єп. Полтавський; 1933 — примушений рад. владою відійти від Церкви; 1935 — заарешто- ваний; перебував в ув'язненні і на засланні; 1950 — повернувся з заслання, був секретарем свого брата — архиєп. Львівського Макарія Оксіюка, який згодом став митрополитом Православної Автокефальної Церкви в Польщі; помер у Варшаві. Архиєп. ОРЛИК СТЕПАН (9. І. 1891 — 1939?), архиєпис&оп Волинський і Житомирський (1921-1923), Бердичівсько-Шепетів- ський (1925-1927); нар. на Волині, одержав вищу теологічну освіту у Франції; 1916 — висв. на свящ.; працював священиком на Во- лині, а згодом у Тбілісі в Грузії; 1917 — організував кілька укр. парафій на Кавказі; V. 1921 — повернувся на Україну, активно включився у працю для відродження української Церкви; ЗО. X. 1921 — на І ВПЦСоборі висв. на єп. Волинського і Житомир- ського; на Волині організував біля 50 парафій УАПЦ; з 1924 — духовний керівник Бердичівсько-Шепетівської церковної округи; активний учасник диспутів з московським духівництвом і пред- ставниками рад. влади; X. 1927 — на II ВПЦСоборі представники ДПУ домагалися, щоб Собор засудив архиєп. С. Орлика і його діяльність; 1928 — заар. і зас. до 10 р. ув.; термін покарання відбував на Соловках; працював у концтабірному шпиталі, де рівночасно набув медичні знання; після закінчення ув’язнення склав іспит у Московському медичному інституті і одержав ди- плом лікаря; 1938 — заар. вдруге; перебував у тюрмі в Житомирі, де осліп і помер. Архиєп. ПИВОВАРІВ МИКОЛА ( — 1935?), архиєпископ Кам'янець-Подільський (1927-1929); І. 1922 — висв. на єп. Кам’я- 946 нецького; священнодіяч в різних містах України; 1924 — прилу- чився до ДХЦ; на початку 1927 — повернувся до УАПЦ і пере- брав керівництво Кам'янець-Подільською церковною округою; X. 1927 — на II ВПЦСоборі мав доповідь н. т. «Церква в державі та її відокремленість»; 27. VIII. 1929 — заар. в Кам’янці-Поділь- ському разом з 45 священиками і вірними; зас. до 10 р. ув.; ув’язнення відбував у м. Юрґі в Сибіру; 1934 — у зв’язку з хворобою дотерміново звільнений; повернувся до Вінниці, де невдовзі помер. Архисп. САМБОРСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (24. XII. 1882 — 1935), сп. Липовецький (1923-1925), Житомирський (1926), Глухів- ський (1927-1929), архиєп. Вінницький (1930-1932); нар. у Києві, вчився в Уманській духовній школі, 12. VI. 1902 — закінчив Київську духовну семінарію; XI. 1902 — висв. на диякона, 21. XI. 1902 — на священика; 1904 — голова Комітету по