Мартирологія Українських Церков Т. 1

Бо колись, як заспокояться людські 95 пристрасті, що привели до таких трагедій в цілому світі, в спокійних умовинах люди захочуть обізнатися і з тією частиною життя народу нашого, де серед національного гніту, моря крови, страшних політичних утисків і соціяль- но-клясових експериментів кращі люди шукали порятунку народу в відродженні його святої Православної Церкви. Те, що зроблено в Українській Автокефальній Церкві, не вмре ніколи. Хоч які будуть дальші шляхи відродження українського народу, хоч яке місце приділить йому доля в світовій історії, але існування Української Автокефальної Православної Церкви, відродженої і збудованої народом у 20-х роках цього століття, буде завжди яскравим прикла- дом духовного піднесення народу, доказом спроможности його перейнятися єдністю в своїх національних прагнен- нях. Це була велика, вдала спроба об’єднання нашого народу на засадах, які стоять понад державними, політич- ними й соціяльними прагненнями і уподобаннями. В тій святій, великій роботі поруч із яскравими проявами хри- стиянської душі народу, поруч із самовідданістю і само- пожертвою, було немало хиб, помилок, манівців і падіння морального. Нові покоління, що приходять і прийдуть на зміну нам, зважать на обставини, в яких ми діяли, і простять нам наші хиби, вади, слабості. Дай, Боже, щоб вони, навчені нашим досвідом, не повторювали наших помилок. І в цьому їм допоможуть наші записки. Якщо й мої записки прислужаться тим, хто колись продовжуватиме нашу святу справу, — то буде велика ласка Божа до мене і до моєї праці. ПЕРШІ ВІСТКИ З КИЄВА Коли я дістав першу звістку про українську Церкву, то в той час я працював у Сосниці, на Чернігівщині. То було в липні 1921 р. Переживав тоді тяжкі дні. Перед тим у березні (3. III. 21), я був заарештований однієї ночі агентами ЧеКа. Разом зі мною заарештували 18 осіб. Ті арешти були в зв’язку з кронштадським повстанням есерів і мен- шовиків. Так уряд, побоюючися виступів, зробив розпо- рядження ізолювати всіх, хто належав колинебудь до пар- тій есерів і есдеків чи до інших соціялістичних партій. Я ніколи ні до якої партії не належав, і чому був зааре- штований, стало мені відомо тільки значно пізніше, коли 96 всіх випустили, а мене залишили для слідства. А вийшло так, що за день до арешту свого я був у Шабалинові (12 км. від Сосниці), де виступив з доповіддю про лютневу ре- волюцію. На збори прийшло багато селян, настрій їхній був мені відомий. Я, характеризуючи червону гвардію, що завоювала Україну для совєтів у 1918-19 рр., назвав Та- ращанський і Богунський полки лютими собаками, яких спустили з ланцюгів, — це в зв’язку з тим, що вони руйнували культурні цінності й пам’ятники старовини. Треба мати на увазі, що в тому селі був чудовий і ори- гінальний пам’ятник, який теж був майже знищений. Па- м’ятник являв собою пароплав, з каютами — добре об- ладнаними кімнатами, з палубою і т. д., розміром майже натуральним. Перед ним велика башта, на горі