Мартирологія Українських Церков Т. 1

болотний. Секретар Собору — В. М. Страш- 997 кевич, заступники — Чернявський, Голик. Собор обрав шість комісій, які щоденно відбували наради. Комісію в справі україні- зації Церкви очолював українофоб — Волинський архиєп. Євло- гій Георгієвський (росіянин, нар. в Тульській губернії). Наради Собору мали бурхливий характер; на них можна було чути ви- гуки українських делегатів «Геть від Москви!», «Звільнимося від московського гніту» й інші подібні. Українські делегати займати непримириму позицію відносно російської Церкви. Вони домага- лися автокефалії для української Церкви і відриву її від Москов- ської патріярхії. 22 січня 1918 р. — В час, коли Українська Центральна Рада проголосила IV Універсал про самостійність України, в Києві продовжувався Всеукраїнський Церковний Собор. Під впливом IV Універсалу українські делегати Собору посилили домагання про автокефалію Православної Церкви на Україні. Проф. І. Огієнко виголосив доповідь н.т. «Відродження української Цер- кви», в якій подав плян українізації Церкви. По закінченні до- повіді делегати проспівали «Ще не вмерла Україна». 24 січня 1918 р. — На І ВПЦСоборі обрано 6 комісій: 1. Урядова (для справ Вищої Церковної Управи) — архиєп. Антоній (голова), проф. Ф. І. Тітов, проф. М. Н. Ясінський; 2. Єпархіальна управа і парафія — архиєп. Агапит (голова), прот. В. Липківський, X. Гов’ядовський; 3. Українізація Церкви — архиєп. Євлогій (голова), архим. Миколай, Ф. Щитинюк; 4. Просвітня — Канівський єп. Василій (голова), прот. А. А. Глаголєв, К. К. Мирович; 5. Економічна — Чигиринський єп. Нікодим (голова), прот. Н. А. Шпачинський, І. А. Погребний; 6. Особистого складу — Прилуцький єп. Федір (голова), прот. К. Левицький. 26 січня 1918 р. — У Києві більшовики замордували Київ- ського митрополита Володимира. Під тиском російських кіл більшовицький комісар Муравйов відмежувався від вбивства ми- трополита і дозволив урочисто його поховати. • 3 Києва виїхав архиєп. Олексій Дородницин. Кінець січня 1918 р. — Новий уряд УНР, який очолив В. Голубович, створив при Міністерстві внутрішніх справ департа- мент ісповідань. Директором цього департаменту призначено Миколу Безсонова, колишнього єпископа Нікона. 1 лютого 1918 р. — В зв’язку з наступом більшовиків на Київ 1-ий ВПЦСобор перервав свої наради до 10 травня 1918 р. Все листування ВПЦР і документацію Собору було знищено. 5 лютого 1918 р. — У Житомирі створено Братство св. Спаса, в якому об’єдналося національно свідоме духовенство. Братство активно працювало для українського національно-церковного від- родження. Після окупації України більшовиками, частина членів 998 Братства переїхала на Західню Волинь під Польщею і там про- довжувала свою діяльність у рямцях Духовного Правління у м. Володимирі. • Уряд РРФСР проголосив Декрет про відокремлення Церкви від держави і школи від церкви. Лютий 1918 р. — На Україну прибули німці. Центральна Рада сформувала новий український уряд. • На міс