Мартирологія Українських Церков Т. 1

української Церкви архиєп. Парфенія. 21 серпня 1920 р. — Полтавський архиєп. Парфеній на нараді з делегацією ВПЦР погодився перебрати під своє духовне керів- ництво всі українські церковні громади, що входили до Спілки українських парафій. Він висвятив для української Церкви нового священика — Арсенія Бакалинського і диякона Тодося Чехів- ського. Згодом він висвятив ще понад ЗО нових священиків. В українських парафіях почали поминати архиєп. Парфенія, як Все- українського першоієрарха. ЗО серпня 1920 р. — Київський повітовий з’їзд представників комнезамів (комітет незаможних селян) ухвалив резолюцію, щоб в усіх церквах богослуження відправлялися українською мовою. Літо-осінь 1920 р. — Українські парафії утворилися в Жито- мирі, Чернігові, Кам’янці Подільському, Вінниці, Білій Церкві, Одесі, Миколаєві, Херсоні і в багатьох селах України. • Російська ієрархія і духовенство російської орієнтації роз- почало активну боротьбу з українською Церквою та її парафіями. • ВПЦР видала в перекладі на українську мову прот. В. Лип- ківського «Часословець», «Требник» і «Молитовник». 20 листопада 1920 р. — Вища Церковна Рада Московської патріярхії надала широку самоуправу своїй ієрархії на Україні. Листопад 1920 р. — Під тиском російського єпископату, архиєп. Парфеній почав хитатися у своєму ставленні до україн- ського національного руху. В листі до Московського патр. Ти- хона архиєпископ запевняв, що він перебрав під своє керівництво українську Церкву, щоб затримати її у складі Московської па- тріярхії і в послуху патріярхові. 1920 рік. — Протягом двох років окупації українських земель (1918-1920) польський уряд закрив сотні українських православ- них церков на Холмщині, Поліссі і Волині. • У Крем’янці на Волині організовано духовну семінарію на місце колишньої Холмської. Викладовою мовою була російська, а більшість учителів російської орієнтації. Семінарія проіснувала кілька років. Кінець 1920 — початок 1921 р. — В Києві, Богуславі, Вінниці та інших містах і селах України відбувались з’їзди і зібрання українських парафій, на яких вибирали делегатів і обговорювали 1007 потребу скликання І Всеукраїнського Православного Церковного Собору. 23 січня 1921 р. — Від кулі невідомого бандита загинув український композитор Микола Леонтович, диригент хору на першій українській Службі Божій в Києві в Миколаївському со- борі 22 травня 1919 р. На тому богослуженні виконувано літур- гійні співи композиції самого М. Леонтовича. Початок 1921 р. — Для боротьби з дедалі зростаючим укра- їнським національно-церковним рухом, патріярх Тихон створив екзархат для Києва і всієї України та призначив своїм першим екзархом лютого українофоба — архиєпископа Гродненського Михаїла (Єрмакова). Лютий 1921 р. — Собор російського єпископату в Києві ви- дав наказ про виключення всього духовенства українських пара- фій з духовного звання, позбавлення його священного сану, ска- сування ВПЦРади та ліквідацію Спілки Українських Па