Мартирологія Українських Церков Т. 1

ули вже давно про те, що робиться в Києві, а мають уже й статут української парафії, одержаний з Конотопу, і священик їхній о. Андрій Дорошенко після того, як дістане богослужбових книжок, буде служити по- українському. А Педь сказав, що так скоро він не обіцяє щось зробити в своєму селі, де має гурток свідомих укра- їнців, але сподівається, що згодом зробить. Брусило подав мені надію, що може, він поїде і до Києва на Собор. Почув про моє призначення дяк Сосницької церкви Федір Іванович Музалевський. Я знав його як прекрасного диригента церковного й світського хору. Знав, що він має 99 великі симпатії до українства, і при тому людина куль- турна й освічена. Отож Ф. І. Музалевський запропонував мені побувати в с. Головеньках, де священик о. Максим Савченко — українець, який був присутній на з’їзді цер- ковному в Києві в травні 1921 р., у великій дружбі з українцями-священиками на Борзенщині, між іншим, з молодим благочинним о. Іваном Єфимовським. Транспорт- них засобів у нас, крім власних ніг, не було, і тому пішли до Головеньки пішки (27 км.). І не шкодували, бо почули там багато нового й цікавого, і побачили на власні очі богослужбові книжки українською мовою, і ‘почули на власні вуха Службу Божу українською мовою. Хоча не вподобалася нам нерішучість і невиразна поведінка о. Мак- сима Савченка: з одного боку, він приєднався до УАПЦ, що творила церковну революцію і боролася з єпископами московської Церкви на Україні, а з другого — боявся тих єпископів, і страшно мучився, чекаючи на завтрішній день єпископа Новгородсіверського Іоана, а єпископ той саме і їздив для того, щоб застерегти пастирів і паству від українсько-автокефальної небезпеки. З ініціативи Ф. І. Музалевського була спроба зробити революцію і в Сосницькій Покровській церкві. Навіть зібралися збори парафіян, і там було поставлене питання про богослуження українською мовою. Це було зовсім без підготовки, і не було відповідного ґрунту. На тих зборах міг бути для нас повний конфуз, якби не дипломатичність голови «Попечительства» д-ра Ольнедборгера Павла Ва- сильовича (нехай простить йому Бог усі його гріхи вільні й невільні: не витримав розпинання від своєї дружини і цькування від радянської влади, і знайшли люди його і дружину мертвими, з ознаками самогубства хірургічними засобами — перерізана артерія) і розважливість прот. о. Олександра Рождественського. Поважаючи мене і мою родину, вони обережно запропонували, щоб хор вивчив, скажімо, на перший раз «Отче наш» українською мовою, і проспівав, хай люди послухають і скажуть свою думку, і так далі. Але з того таки нічого не вийшло. Не пощастило вивчити з хором «Отче наш», а скоро у Музалевського так загострилися відносини з настоятелем, що він змушений був перейти в с. Феськовку. Брусило дотримав свого слова — на Собор згодився поїхати депутатом від Шабалинівської парафії. Правда, ми трошки спізнилися. 14 жовтня в Макошині сіли надвечір в потяг на Київ, а 15 жовтня вранці з вели