Мартирологія Українських Церков Т. 1

є, а дружньо дякує. Перерва до 5 год. вечора. Познайомилися з порядком праці і програмою Собору. В неділю, 16 жовтня, були в св. Софії на літургії. Пішли на ранню, а потім були й на пізній. На ранній співав народній хор під керуванням композитора лікаря Порфирія Демуцького. Це один з основоположників укра- їнських парафій у Києві, ініціатор та організатор всена- роднього співу. Після деякого часу, Демуцький був лише керівником хору, а диригування перейшло до Дмитра Ходзицького, а згодом до Вас. Вас. Зуба, наприкінці ж — до Кирила Григ. Стеценка. Народній хор Демуцького справив на нас приємне і сильне враження. Ми бачили літніх жінок і чоловіків, поруч з молоддю і дітьми, і вони захоплено співали чудові молитви, які доходили до глибини серця і були співзвучні з українськими уподобаннями. А головне, що в церкві ми нічого подібного ніколи не чули і уявляти не могли. Коли ми почули наприкінці літургії спів псальма «Славитиму Бога», то були просто зачаровані: це українська християн- ська душа справді славила Бога, що прихилився до неї і звільняє її від усяких напастей. Щодо співу, то був навіть курйоз. На пізній літургії почав художній хор співати «Отче наш», здається Давидовського. Виконання було таке чудове, імітація ліри була така майстерна, що мій сусіда И. Брусило шепче мені «Ну, про це ми дома не скажемо, що в св. Софії орган на хорах стоїть, бо це справді ж по- католицькому». Щоб розвіяти його сумніви, пішли ми з ним на хори, і побачили, що ніякого органа там нема. Там же в св. Софії, ми почули й типові та характерні для автокефальної Церкви проповіді. Щодо цього прот. 102 Василь Липківський створив свій стиль і свою методу промов. Він просто пояснював Євангелію, прочитану пе- ред тим, але обгрунтовував своє пояснення історично-со- ціяльними, на підставі Біблії, аргументами. Потім прирів- нював тодішнє становище до сучасного, потім робив ве- ликий екскурс в історію України і закінчував чудовими патріотично-українськими висновками. Поскільки ієрархія російської Церкви була тісно пов’язана з російською мо- нархією і царатом, то разом із російськими єпископами перепадало «і царям, і панам». Іноді, слухаючи тих про- повідей, страшно ставало і за проповідника і за слухачів — ми, в провінції живучи, не могли думати, що десь у Києві, в умовах радянської влади, виголошуються промо- ви такого патріотичного змісту, так густо насичені націо- налізмом. А почувши там, взяли те до уваги, легко опа- нували, і практику київської св. Софії переносили на пе- риферію. Звернули ми увагу і на зовнішність духівництва — здебільшого в цивільних костюмах, підстрижені, голені, добре служать. З священиків своєю оригінальною служ- бою визначався прот. Зубко, десь з південного Поділля, чи, навіть, Одещини. Він мав свій оригінальний мотив для виголосів, молитов, і, особливо, для Євангелії. Враження було таке, що це сліпий кобзар свої думи речитативом виголошує. А коли трохи абстрагуватися від дійсности, то у