Мартирологія Українських Церков Т. 1

и підписати там деклярацію про підпорядку- вання Московській патріярхії. Не поїхали до Москви і не під- писали деклярації тільки архиєп. Поліський Олександер (Інозем- цев) і єп. Луцький Полікарп. Весна 1941 р. — Єп. Полікарп організував на Волині виси- лання допомоги вивезеним на Сибір українським православним священикам, їхнім родинам і вірним. Травень 1941 р. — Намісником Почаївської Лаври став при- сланий з Москви архим. Панкратій Гладков. 15 червня 1941 р. — В Луцьку відбулась хіротонія архиєп. Веніямина (Новицького) — москвофіла, білоруса родом — на єп. Пінського. Він мав замінити архиєп. Олександра, якого Москов- ська патріярхія за непокірливість зарахувала «за штат». 22 червня 1941 р. — Німецькі війська вторгнулися — без оголошення війни — на територію Радянського Союзу. Ніч з 22 на 23 червня 1941 р. — Агенти НКВС заарештували 1047 в Богоявленському монастирі у Крем’янці архиєп. Олексія і від- везли до в'язниці у Тернополі. Коли почався відступ рад. військ, його з тисячами інших в'язнів погнали на схід. Упавши знеси- лений по дорозі, він врятувався, бо конвоїри покинули його по- мирати. Згодом, уже за німецької окупації, він добрався назад до Крем'янця. 11 серпня 1941 року. — Митр. Діонисій, який очолював Пра- вославну Автокефальну Церкву в Польщі, а від 1939 року на землях окупованих Німеччиною, надіслав на Волинь листа, від- новлюючи перерване війною своє архипастирське керівництво на цих землях. Серпень 1941 р. — Радянське військо, відступаючи перед ру- мунами, висадило головну печерну церкву Івана Предтечі у с. Лядаві над Дністром. До війни церква була перетворена на склад бойового спорядження. Разом з історичною печерною Лядав- ською церквою загинув чудодійний образ «Усікновення голови Івана Предтечі». 18 серпня 1941 р. — Архиєпископ Олексій (Громадський) таємно від українського громадянства, яке після приходу німців шукало шляхів до відродження на Україні Української Автоке- фальної Православної Церкви, скликав у Почаївській Лаврі Со- бор з участю, крім себе, як голови, ще 3-х єпископів-однодумців: архиєп. Симона, єп. Пантелеймона і єп. Веніямина. Собор ухва- лив затримати українську Церкву в канонічній залежності від Московської патріярхії на правах автономії, надав архиєп. Олек- сієві права обласного Митрополита і визнав неіснуючим більше екзархат Московської патріярхії в Західній Україні. Почаївський Собор став початком розколу в Православній Церкві на українських землях. Українські церковно-громадські кола і укр. преса на Волині виступили рішуче проти ухвал Собору і закликали парафії не підпорядковуватися їм. Церква, очолена архиєпископом (потім митрополитом) Олексієм, стала існувати окремо, одержавши популярну назву «Автономна Церква». Початок вересня 1941 р. — До Рівного прибув Еріх Кох, призначений Гітлером на райхскомісара України. Прихід німець- кої цивільної влади швидко поклав край усім проявам вільного українського політичного, адміністративного, економіч