Мартирологія Українських Церков Т. 1

змову з німцями і «всупереч канонам проголосив автокефалію». Митр. Сергій закликав «всіх православ- них не входити з Сікорським в жодне спілкування». 1049 9-10 лютого 1942 р. — На Соборі в Пінську архиєпископ Пінський і Поліський Олександер, архиєп. Полікарп і єп. Юрій (Кореністов) висвятили для Української Автокефальної Право- славної Церкви на єпископів прот. Ніканора Абрамовича, який затримав ім'я Ніканор та прот. Івана Губу, який прийняв ім'я Ігор. Було створено Собор Православних Єпископів, як керівний орган Православної Церкви на землях України. До складу Со- бору увійшли: архиєп. Олександер (Іноземцев) — голова Собору; члени — архиєп. Полікарп (Сікорський), Адміністратор Україн- ської Автокефальної Православної Церкви на українських зем- лях, Берестейський єп. Юрій (Кореністов), Чигиринський єп. Ні- канор (Абрамович), Уманський єп. Ігор (Губа). Собор вирішив приймати духовенство УАПЦ 1921 року «у сущому сані». Єпис- копів Ніканора та Ігоря призначено вікаріями архиєп. Полікарпа з осідком у Києві. 11 лютого 1942 р. — Німецька окупаційна влада розв’язала ВПЦР. • Підполковник д-р Томас, високої ранги офіцер СС і головно- командувач поліцією безпеки та СД, в наказі командам СС і поліції в Києві, Житомирі, Миколаєві та Дніпропетровську дав розпорядження щодо ставлення до церковних справ на Україні. Зокрема він наголосив, що «належить всіма способами перешкод- жати творенню загально-української автокефальної Церкви під проводом митрополита», пояснюючи, що «автокефалія завжди в самій суті пов'язана з самостійним державництвом». 13 березня 1942 р. — До Києва прибули ієрархи УАПЦ — єп. Ніканор і єп. Ігор. 15 березня 1942 р. — Єпископи Ніканор та Ігор відправили у св. Андріївському соборі в Києві першу архиєрейську Службу Божу при великому здвизі народу. 18 березня 1942 р. — Єпископ Пантелеймон, керуючий Київ- ською єпархією Автономної Церкви, видав з нагоди приїзду до Києва єпископів УАПЦ погромне послання проти них, в якому закликав своє духовенство і вірних не мати з ними нічого спіль- ного. 19 березня 1942 р. — Представники УАПЦ 1921 р. в Києві протоієреї Ю. Пелещук, М. Саранча і Ф. Шпаченко, висловлюючи бажання українського православного громадянства, визнали іє- рархію УАПЦ на чолі з архиєп. Полікарпом своєю новою ду- ховною владою, а зверхність передали єп. Ніканорові. 28 березня 1942 р. — У своєму «Пасхальному посланні» патріярший місцеблюститель митр. Сергій повторив нападки на архиєп. Полікарпа. Того самого дня Собор російських архиєреїв у Москві позбавив владику Полікарпа духовного сану і чернецтва (не зважаючи на те, що архиєп. Полікарп ніколи формально не підпорядкувався Московській патріярхії). 1 квітня 1942 р. — Єп. Ніканор створив Вище Церковне 1050 Управління, яке складалося з чотирьох відділів — адміністра- тивного, освітнього, юридичного і господарського. • У Києві було проведено всеохоплююче дослідження демо- графічного, економічного, освітнього і культур