Мартирологія Українських Церков Т. 1

ного стану міста після відходу рад. влади. Одним з висновків дослідження був показовий факт, що після двох десятиліть жорстокого пересліду- вання релігії 99.9% населення Києва заявили, що вони — віруючі. 8 квітня 1942 р. — Архиєп. Полікарп зареаґував на ухвалу московських єпископів про позбавлення його духовного сану за- явою, в якій він заперечує митр. Сергієві право втручатися у справи «визволеної з-під більшовицького терору української Цер- кви». Патріяршого місцеблюстителя архиєп. Полікарп обвинува- чує в тому, що він виступає «проти церковних канонів, проти Церкви та Христа, обороняючи безбожницький більшовизм і Сталіна». 9-17 травня 1942 р. — У св. Андріївському соборі в Києві висвячено 6 нових єпископів УАПЦ. Спочатку було рукополо- жено 2 кандидатів, присланих архиєп. Полікарпом: архим. Фотія (Тимощука) і архим. Мануїла (Тарнавського). Потім відбулись хіротонії кандидатів, обраних Собором: архим. Михаїла (Хоро- шого) на єп. Єлисаветградського — 12. V; архим. Мстислава (Скрипника) на єп. Переяславського — 14. V; архим. Сильвестра (Гаєвського) на єп. Лубенського — 16. V і архим. Григорія (Огій- чука) на єп. Житомирського — 17. V. Висвята нових єпископів відбувалась без відома і дозволу німецької окупаційної влади. • У Києві відбувся Собор єпископів УАПЦ. В ньому спочатку взяли участь єп. Ніканор і єп. Ігор, а потім також новопоставлені єпископи. Головою Собору був Чигиринський єп. Ніканор, се- кретарем — керівник справ Вищого Церковного Управління Роман Мельниченко. У Соборі взяли участь також представники духівництва і мирян. Собор ухвалив уважати постанови Почаївського Собору єпис- копів неправними та не мати з Автономною Церквою молитов- ного єднання; вирішив просити архиєп. Полікарпа і архиєп. Олек- сандра прийняти титул митрополита; провів адміністративний розподіл УАПЦ на східніх українських землях; архиєп. Ніканора призначив архиєп. Київським і Чигиринським, керівником Київ- ської єпархії і суміжних теренів, а також вікарієм Владики Полі- карпа на всій Східній Україні; постановив уважати митр. Діонисія місцеблюстителем Київського митрополичого престолу до часу скликання Всеукраїнського Собору; затвердив Вище Церковне Управління та прийняв ряд постанов відносно практичного життя й діяльности Церкви; вирішив провести роз’яснювальну роботу про діяльність на Україні представників московської Церкви. Всі постанови Собору єпископів УАПЦ у Києві були апро- бовані архиєп. Полікарпом листом від 24 травня 1942 р., архиєп. Олександром — від 17 червня і митр. Діонисієм від 25 серпня. 26 травня 1942 р. — Німецька окупаційна влада повідомила 1051 архиєп. Пояікарпа, що надалі забороняється висвячування нових українських єпископів без її відома і згоди. Весна-літо 1942 р. — Німецька влада, явно фаворизуючи Автономну Церкву, ставилась дуже неприхильно до єпископів УАПЦ в Києві. Українцям дали в розпорядження лише 3 церкви (автономісти мали 8 монастирів і 14 церков). Автономному єпис- к